Кажуть, у хасидів у тексті молитви включені такі слова: "дякую тобі, Боже, що я народився не жінкою". Перефразовуючи, хотілося б сказати "дякую тобі, Боже, що я не народилася жінкою у одній з африканських країн, де практикують жіноче обрізання".
Саме на темі жіночого обрізання зав'язаний сюжет фільму "Moolaadé" (2004). У невеликому поселенні в Буркіна Фасо шість дівчаток втікають з ритуалу обрізання ("очищення"), чотири з них знаходять притулок у жінки Колле Ардо. Вона починає ритуал "мулааде" - тепер ніхто не може без її дозволу переступити поріг її дому і забрати дівчаток.
Читаючи нечисленні відгуки і рецензії на фільм в російськомовному інтернеті, я помітила, що не всі розуміють певні моменти у фільмі. Зокрема, Володимир Гордєєв пише, що дві дитини Колле померли "можно сказать, под ножом местных хранительниц мусульманских традиций". Не вірно. Сама Колле Ардо, пояснюючи дочці, чому вона її не обрізала, говорить, що попередні її діти "померли, не встигнувши народитися", а третя дитина своїм життям зобов'язана акушерці, яка зробила кесаревий розтин. Дуже важливий момент! Адже жіноче обрізання (особливо, "фараонове" - коли ВСЕ вирізають, потім зашивають, залишаючи маленький отвір) стає потім причиною того, що жінки не можуть народити природнім шляхом.
Боляче також відбуваються інтимні стосунки. Тут необхідно згадати недоречний коментар на кінопошуку Bugskull: "местами Сембен вспоминает, что картину будут смотреть и за пределами африканского континента, поэтому здесь есть довольно откровенная сексуальная сцена..." Навпаки, ця сцена, на відміну від мільйон інших у кіноматографі, дуже важлива. Обрізаній жінці часом дуже некомфортно займатися сексом із чоловіком. А в першу шлюбну ніч чоловік часто мусить йти до своєї обрізаної і зашитої дружини із ножем!
Окрім того, серед ризиків жіночого обрізання: смерть від больового шоку (15%), зараження від нестерильних інструментів, незручність і болі під час місячних; навіть сечовипускання перетворюється у неприємну тривалу (бл. 10 хв.) процедуру.
Фільм також звинувачували в надмірній наївності і простоті. А чому він має відповідати західним стандартам, ба більше - ментальності? Його родзинка саме в потужному місцевому колориті. Це неймовірно смачний фільм для етнолога: тут Вам і побут, і сімейні взаємини (полігамія) і життя цілої общини. Таке враження, що потрапляєш зовсім у інший світ, майже інопланетний.
Фінал, звичайно, кумедний і наївний у своїй первісній революційності. Чого варті лише останні кадри, де страусиному яйцю на мечеті опонує телевійзійна антена...
Щиро кажучи, після перегляду фільму мені відразу захотілося більше познайомитися із творчою спадщиною режисера фільму - Усмана Сембена (1923-2007).
Фільм - отримав численні призи, зокрема пальмову гілку на Каннському кінофестивалі 2004.
Суб'єктивне враження: 5 - / 5.
Резюме: розкішний етнологічний художній фільм на соціальну тематику.
Подібні теми:
Немає коментарів:
Дописати коментар