Я маю слабкість до російського кіно та літератури... певного характеру. Зокрема, свого часу я з задоволенням прочитала "Вонгозеро" Яни Вагнер про смертельну епідемію грипу, або ж подивилася "Метро" (2012) про затоплення московського метро. Зрозуміло, що коли я побачила, як космічний корабель, зносить під час приземлення одним махом пів міста, я не могла пройти повз.
Фільм насправді дуже вартий для перегляду.
Зокрема, очевидною стає цивілізаційна різниця між сучасною Америкою і Росією. Надто очевидно у порівнянні двох фільмів - американського "Прибуття" (2016) і російського - "Тяжіння" (2017).
У "Прибутті" головні герої - вчені, а ключова ідея - це порозуміння з Іншим-Чужим, самопізнання і самотрансформація. Армія в "Прибутті" структура, якій бракує фантазії і розуміння майбутнього.
У Тяжінні" - армія - це оплот безпеки і джерело тверезих рішень, які тримають мир і захищають суспільство від самого себе. Більше частина населення - це безвідповідальні гопники, які керуються інстинктами. Передача всієї потворності революційних настроїв просто вражає своєю майстерністю. Переконливо, як Довженкова ілюстрація потворності національно-визвольних змагань у "Арсеналі".
Залишається лиш похвалити російське кіно за вдалу пропагандистську роботу.
Щодо вчених, то тут вони глибоко на периферії: або демонструють свою неспроможність зрозуміти інопланетні технології, або ж неспроможність комунікації (у випадку з шкільним вчителем, його знання й ідеї нікому не потрібні).
