неділю, 29 червня 2014 р.

Блондинка в ефірі, Walk of Shame, 2014

"Ганебна прогулянка", або "Блондинка в ефірі" - це саме те, що потрібно зараз наелектризованим дівчаткам, які сивіють від постів у ФБ. 

Я вже думала, що комедійна мелодрама вимерла, як клас, спохабилася на чорний тупий американський гумор, якого я не розумію, розвіяла свої романтичні ідеали тощо. Аж ось такий подарунок! Саме те кіно, коли хочеться відключитися, не думати на якісь серйозні геополітичні теми, і водночас яке не дратує тебе своєю примітивністю.
Навіть добра й вічна ідея в наявності.

Отже, жила-була прекрасна блондинка, але не звичайна, а розумна й скромна телеведуча. І перебувала вона на порозі прекрасних змін у особистому житті і кар'єрі... Але раптом усе полетіло шкереберть, а добрі подруги запропонували "вірний" вихід із ситуації - напитися і розслабитися.

Таким чином за 8 годин до важливої співбесіди вона опиняється на Троєщині у бандитському районі без документів, машини, грошей і телефона у гарненькому жовтому платті.

Легкий фільм, який зачіпає, як мінімум, дві серйозні ідеї:

  • як ми оцінюємо людей за зовнішнім виглядом;
  • і трохи - глибше - як відбуваються революційні зміни у житті. Спершу здається, що ось саме цей життєвий виклик перевертає все життя догори ногами, руйнує стабільне і тихе болітце. Але врешті-решт у підсумку із потрясінь людина виходить сильніша, мудріша і просто інша. Те, що здавалося, учора (тут у буквальному розумінні цього слова) важливим, втрачає свою цінність.
Суб'єктивне враження: 5/5 (у межах жанру, звичайно).
Резюме: для дівчаток і хлопчиків для спільного перегляду, релаксації і хорошого настрою.

На Зеландію! Макс Кідрук

Книга "На Зеландію!" Макса Кідрука заявлена як тревелог, але насправді це документальна пригодницька розповідь. Бо власне подорожей тут мало, а країни слугують лише декораціями до описуваних подій. Це із серії відповіді на традиційні журналістські запитання: "А розкажіть, будь ласка, що з Вами траплялося такого знаєте... кумедного і незвичайного?"

Ось це запитання і об'єднує, здавалось би непоєднувані історії: як потрапити у Каїр за кілька годин до революції, як посваритися із сирійським полковником таємної поліції і як відстоювати честь українок і вести боротьбу проти секстуризму в Україні.

Написано жваво, гарною українською мовою і дуже дотепно. Власне, це книга, яка мені на даний момент найбільше сподобалася із усього творчого доробку Макса Кідрука. 

Дуже добре, що тут не було традиційних Кідрукових широких повчальних відступів про країну і культурні пам'ятки (основна причина, чому я свого часу зависла на середині "Мексиканських хронік"). Звісно, базова інформація не буде зайвою, але в епоху інтернету, на мій погляд, зовсім не доцільно писати цілі трактати на тему історії, географії і культури. Тому що в тревелозі читача цікавить у першу чергу суб'єктивний погляд автора, його власні пригоди і рефлексії, а не те, що за бажання можна прочитати у будь-якому підручнику, чи Вікіпедії.

Єдиний мінус - це обкладинка. Не знаю, можливо, письменнику він такий собі подобається, але на людей діє відштовхуюче.

Суб'єктивне враження: 5/5
Резюме: усім, кому хочеться чогось веселого, легкого і дотепного (без романтики і надмірного психологізму)