Заповіти молодості, Testament of Youth, 2014

Це ж треба було так помилитися із очікуваннями! Чого я сподівалася від фільму? Легкої мелодрами на тлі історичних подій Першої світової війни. Що я отримала натомість? - Дві години болю, сліз і вивертання душі назовні. 

"Заповіти молодості" - це екранізація мемуарів англійської письменниці, пацифістки й феміністки Віри Бріттен. Молода панночка напередодні війни мріє про навчання в Оксфорді й письменницьку кар'єру. І треба ж було вигукнути те, що вона ніколи не вийде  заміж в ту мить, коли на порозі з'явився Він - її перше кохання.

І справді, те, що ще вчора здавалося надважливим - сьогодні втрачає сенс. І після початку війни заможна примхлива панночка кидає навчання і стає медсестрою. Й понад усе мріє про одруження із коханим.

Вона також мусить нести відповідальність за свої вчинки - адже саме вона переконала батька відпустити свого брата на фронт...

Блискучий фільм: дивовижно довершений з естетичної точки зору, багатий нюансами й психологічною глибиною. І водночас настільки болючий, що навіть я, зазвичай нечутлива, тільки згадуючи про окремі епізоди, пишучи ці рядки, починаю плакати.

Тому попри безумовну довершеність цієї історії, я б не радила її надчутливим глядачам, а також тим, кого близько зачепила теперішня війна. 

В твоїх очах, In Your Eyes, 2014

Як я вже писала, Голлівуд останнім часом не часто тішить якісними мелодрамами, тому вчора для мене приємним відкриттям став фільм "В твоїх очах" (In Your Eyes, 2014).

З дитинства головні герої у певні моменти свого життя відчували один одного, ніби опиняючись тілі іншого. І раптом виявляється, що вони не божевільні, навіть можуть спілкуватися один з одним.

Вони починають ділитися один з одним всяким-різним, дружити і поступово все переростає у щось більше. А тим часом їхнє реальне життя летить у тартарари.

У цьому справді зворушливому і доброму кіно насправді два чуда: безпосередньо ця здатність головних героїв відчувати і чути один одного, і те, що вони один одного знайшли.)

Як правило, я не люблю невдах і дуже боляче сприймаю, коли головні герої починають руйнувати власними руками те, що називається стабільним життям. Навіщо вам ці всі неприємності? - хочеться мені вигукнути у подібних випадках. Але не в цій історії. Хоча головним героям і є чим дорікнути: він, маючи непогані здібності, спаскудив своє життя і побував у в'язниці, вона - закомплексована заміжня жінка, на перший погляд, позбавлена індивідуальності.

Але все перемагає зворушливе відчуття єдності, любові і дружби. :)

Думати як злочинець, Criminal Minds, 2005-2016

Те відчуття, коли підсіла на серіальчик, а виявляється, у ньому вже 12 сезонів і він продовжує зніматися. :)

Все почалося зі списку серіалів, де присутня психологічна тематика, яка зараз мені дуже близька. Спершу мій вибір зупинився на "Необхідній жорстокості", але дуже швидко мій інтерес почав згасати. Тому що, по суті, в цьому серіалі чогось справді психологічного дуже мало. 

Найперше - психолог не дає порад. Загалом головна героїня більше грала роль няньки-виховательки для своїх підопічних, ніж психолога.

"Мислити як злочинець" - зовсім інша історія. Чесно кажучи, до цього я взагалі не цікавилася всілякими маніяками, а тут несподівано захопило, аж настільки, що я вже щось почала підчитувати з теми різних девіацій.

І це не дивно, бо серіал про спеціальний підрозділ ФБР, який спеціалізується на поведінковому аналізі злочинців.

За більш як десять сезонів, я бачу по промо й трейлерах, склад акторів дещо зміниться. У першому сезоні найбільшу симпатію поки викликає геній-аутист.

Про цей серіал хотілося б написати, як про людину. Це така зріла, підтягнута особистість, яка знає, чого хоче. У дечому її характер скидається на стриманого англійця, який не поспішає розкриватися і переходити до неформального спілкування.

Кожна серія - це окрема історія, якась тяглість простежується лише у декількох невеликих деталях. Це з одного боку, мінус, бо заважає добре зжитися із героями. З іншого боку, - це плюс, бо дія не розтягується у жуйку, як це трапилося із "Форс-мажорами", які спершу були дуже жвавими, а згодом у пошуках глибини пішли, як на мій погляд, кудись не туди. 

У середині першого сезону загальне враження двояке: хочеться для того, щоб дивитися далі, якоїсь родзинки, переходу серіалу із рівня "хорошистів" у "відмінники".

Подивлюся, чи виправдаються мої очікування :)

Віддай свою енергію, Dum Laga Ke Haisha, 2015

Чомусь останнім часом Голівуд знімає все менше мелодрам, і все менше якісних. І ось, у стрічці новин у ФБ випірнув ось цей дивовижний фільм, який на Кінопошуку переклали як "Віддай свою енергію".

У ньому ми не знайдемо надмірного мелодраматизму, головними героями є не прекрасні принц і принцеса, а звичайні люди, а традиційні пісні-танці глядачі зможуть побачити тільки в кінці фільму разом із титрами.

Кіно дуже етнографічненьке, справжня втіха для етнолога-антрополога. Дуже добре відтворено повсякденне життя соціальних низів. Тут вам і дім, де живе кілька поколінь під одним дахом. І крамниця, щодо якої батько сину говорить: "Дивись, щоб сюди корова не забрела". І державні установи.

Це світ маленьких людей, з невеликими цілями на життя, але в якому вирують свої пристрасті. Батько силоміць одружує сина-невдаху, який навіть не зміг скласти шкільні іспити, на перспективній нареченій. Вона ж бо здобула освіту і може бути вчителькою, приносити у сім'ю гроші. Але є маленький нюанс - наречена, хоча й симпатична, має надмірну вагу. І ось наш невдаха-герой занурюються у глибокий депресняк. Йому здається, що життя остаточно поставило на ньому хрест.

У свою чергу, норовлива наречена має дивовижне відчуття гідності, і як то кажуть в Україні, "собі в борщ плюнути не дасть". А тут ще й розлучення все більше поширюються по країні, і вже не вважаються таким чимось ганебним, як раніше.

Тут є все: і сум, і радість, і дружба, і щира любов. Одним словом, фільм змусив співпереживати, плакати й сміятися разом із головними героями. (І це на мене таку не тонкосльозу).

Дуже добре і щире кіно. Рекомендую.

Холі Блек, Найтемніша гущавина

Це вже друга книжка Холі Блек, яку я прочитала. Першою була надзвичайно цікава підліткова історія про вампірів "Холодне місто". І тепер мені навіть важко вибрати, яка мені більше сподобалася. Що позитивно характеризує письменницю, що ці дві історії дуже різні і не повторюють одна одну.

Отже, маємо оригінальне прочитання історії про сплячу красуню, адаптовану до сучасних реалій й вивернуту навиворіт. У першу чергу, тут ідеться про нетипові гендерні ролі (сплячий принц, а не принцеса, дівчинка-лицар) й дуже толерантне ставлення до питання ЛГБТ, філософське - до питань традиційної моралі.

Що цікаво, тема сексуальності розкрита надзвичайно відверто, настільки, що впродовж книжки і не помічаєш, що письменниця не переходить межу, і її герої лишаються, по суті, цнотливими.

Дуже цікаво передані типові підліткові відчуття конфлікту з оточенням, проблеми самовизначення і того, що ти можеш бути "не таким", чи "не такою". Штрих-пунктиром, але водночас глибоко порушується тема соціальної неблагополучності родини.

І це все розкривається на фоні досить таки динамічного сюжету, який розгортається у дивовижному містечку. Всі міста, як міста, а це має давню традицію спілкування із світом фей, що приваблює велику кількість туристів і не дає жити звичайним життям. Головна героїня мріє розчаклувати сплячого принца і стати лицарем. Але, як кажуть: "Бійтеся своїх бажань, вони можуть здійснитися".

Для кого? Для підлітків, любителів підліткової літератури, не гомофобів.