Можливо, хто пам'ятає, але у мене вже була спроба вивчення творчості Ірени Карпи. Це була книга "Фройд би плакав", яку я не подужала.Звичайно, негативні рецензії писати завжди легше, але морально мені то трохи тяжко. Як подумаю, що комусь можуть так "сподобатися" мої графоманські писульки...
Одним словом, кожен заслуговує на другий шанс.
"Перламутрове порно" я осилила все. Частково, мабуть, тому що не було куди діватися: маршрутка, лишні 1,5 години і одна книжка. Як з підводного човна.
У книзі розповідається про життя Катакани Клей, журналістки й письменниці 25-ти років (читай - Ірени Карпи). Головна героїня мандрує різними країнами з коханими і колишніми коханими. Сюжет, в принципі, відсутній.
Зосереджуся спершу на позитиві:
- Карпа дуже дотепна, її мова афористична. В цьому вона чимось віддалено подібна до іншої молодої української письменниці - Тетяна Малярчук. Але остання - то вже зовсім не моє, про що я вже писала. Читати Карпу значно і значно приємніше. Може, в неї сюжету і не більше, але здорового глузду й логіки точно.
Для прикладу типового гумору Карпи: в одному з інтерв'ю вона на запитання, чи доводилося їй мати справу із "письменницькою дідівщиною", відповіла: "Це Ви хочете мене запитати, чи ходила я в спілку письменників з мощами потусуватися?"
Прочитавши, я хвилин 5 тішилася :)
Деякі вирази письменниці настільки вдалі, що їх хочеться записувати і видавати за свої.
- Книги Ірени дихають відчуттям свободи. Чи точніше - прагненням свободи. Присутньо дещо з того способу життя, де немає кордонів. Мандри, різні країни, різні національності. Це все мені дуже симпатичне.
А тепер про ложки дьогтю:
- У книзі немає різниці між сповіддю головної героїні і авторкою. А за рядками читається дуже незріла особистість, хоча, безумовно талановита. Уже "тьотка 25-ти років", а із комплексами підлітка. І з максималізмом підлітка.
Я все ж таки надаю перевагу "мудрій літературі".
- Головна героїня - Катакана Клей - читає про себе в інтернеті. Каже (вже не пам'ятаю кому), що про неї пишуть, що "вона брудна"...
Ага, саме так. Книги Ірени Карпи брудні на мат і ненависть.
Інколи, нецензурна лексика, дійсно, гарно приправляє текст. Але її забагато.
Шановна пані Ірено, я теж знаю слово "ХУЙ". І ще багато різних слів. Але забруднювати своє життя ними я не хочу.
Ненависть і зневага - взагалі непродуктивні емоції. Який сенс зневажати тих, що їздять у "Мерседесі", якщо далі пишеш, що у "Деву" їздять одні лохи? Якщо вже обирати свободу від стереотипів, - то врешті, яка різниця, яке авто? Аби їздило.
Суб'єктивна оцінка: 4 - / 5.
Резюме: для підлітків-інтелектуалів. Цей етап у житті все таки потрібно пережити :)
Так, негативні відгуки завжди легше писати:)Але після того можна зіштовхнутися з критикою, що це ти щось не зрозумів, не так проаналізував і т.д. Але ж думка завжди є суб'єктивною і якби завжди зі всіма погоджувався, то не існувало б такого понятття, як власна думка... Ой, щось таке накрутила... А щодо творчості Ірени, повністю з тобою погоджуюся. Не мій автор. Хай смішно, дошкульно... але у мене інакше уявлення про літературу як мистецтво.
ВідповістиВидалитиКритика може бути в будь якому разі, тому найліпше на неї не зважати :)
ВідповістиВидалити