Сюжет фільму "Прощення амішів" побудований за реальними подіями жовтня 2006 року, коли озброєний чоловік, Чарльз Карл Роберт IV, ввірвався у школу амішів і вбив п'ятьох дівчаток, ще п'ять поранив. Це трапилося у Нікель-Майнсі, штаті Пенсельванії.
Звичайно, що ця подія стала об'єктом уваги світових ЗМІ. Яке ж було їх здивування, коли батьки постраждалих дівчаток та вся громада амішів продемонструвала дивовижне прощення вбивці і його сім'ї.
Фільм пробує розібратися у тому, що таке вибачати, і яка роль релігії у прощенні.
Задля цього творці фільму головною героїнею своєї історії зробили матір загиблої дівчинки Іду Грейбер. На відміну від всієї громади амішів, їй важко побороти свою ненависть до вбивці.
В критичний момент переживання свого горя, вона навіть має намір покинути свою сім'ю і громаду.
Я не знаю, можливо, режисер і сценарист навмисне зробили Іду найбільш близькою до середньостатистичного невіруючого, чи помірно віруючого амриканця. Адже ця жінка і до трагедії демонструє певне нерозуміння необхідності виконання правил та приписів громади. Звісно, що коли випадає таке випробування, як смерть дочки, вона переживає справжню кризу віри.
Цікаво, що із кризи вона виходить не за допомогою віри в Бога. За це я дорікаю сценаристу фільму. Здається, західне суспільство і забуло, що по-справжньому релігійні люди разом із особистою трагедією переживають і духовну кризу, яка так чи інакше передбачає діалог з Богом. Цього діалогу бракувало у фільмі. Було очевидно, що творці фільму, захоплюючись актом прощення, повністю і не зрозуміли того, які процеси відбувалися у душах громади амішів.
Тому хоча фільм вийшов, справді, дуже душевним у ньому весь час чогось бракувало. Глядач розуміє: щось незбагненне лишилося поза екраном.
Цей фільм не сподобається войовничим атеїстам, прихильникам Заратустри та іншим, хто вважає, що "око за око" і не розуміє, чому "якщо вдарили одну щоку, необхідно підставляти другу".
Суб'єктивна оцінка: 4 + / 5
Резюме: для тих, кого вразила історія.
Немає коментарів:
Дописати коментар