Парасоля на кожен дощ, Людмила Тарнашинська

Переглянути збірку оповідань Людмили Тарнашинської мені було надзвичайно цікаво. Інтрига була наступною: яким є літературний талант відомого і «дуже серйозного» літературного критика.

Людмила Тарнашинська належить до такого незрозумілого мені покоління жінок, найактивніше життя яких припало на кінець 80-х – початок 90-х рр. минулого століття. Між рядків оповідань пані Тарнашинської вгадуються спільні риси світогляду із такими письменницями, як Євгенія Кононенко і Людмила Таран та інші.

Об’єднує їх передусім розчарування у чоловіках і у можливості успішних стосунків між чоловіком та жінкою. Перепитії взаємин неодмінно відбуваються на тлі голодного побуту.

Тексти також пронизані якимсь відштовхуючим почуттям безвиході і замкненого простору. Ніби й немає виходу, немає альтернатив, чи можливостей іншого способу життя. Одна сіра буденщина.

Це вихолощений світ людей, які зосереджені на матеріальному світі, навіть якщо вони причетні до літератури, науки, мистецтва.

Все це забезпечує своєрідний депресивний післясмак, про який я говорила ще описуючи свої враження від збірки Євгенії Кононенко.

На жаль, якщо оповідання пані Кононенко всупереч цьому всьому все-таки цікаво читати, то творчість Тарнашинської, на мій погляд, значно слабша.

Л. Тарнашинська. Парасоля на кожен дощ. – К.: Неопалима купина, 2008.

Суб’єктивне враження: 3/5.

Мистецтво кохати, L'art d'aimer, 2011

Вже традиційними стали фільми, у яких паралельно розгортається кілька сюжетних ліній. І здається, чи не найкращим, на мою думку, серед них є французький фільм "Мистецтво кохати" (2011).

Серед головних його переваг: цікавий сценарій і неперевершена іронія. 

До того ж, якщо інші комедійні мелодрамки призначені майже виключно для жіночої аудиторії, то в цьому випадку, думаю, задоволення отримають і чоловіки.

Адже головні події розгортаються не навколо кохання, а навколо пікантних ситуацій, пов'язаних із інтимними стосунками. 

Якщо головні герої й рефлексують, то це не створює обтяжливої для чоловічої психіки драматичної атмосфери, а слугує для побудови цікавих діалогів, сповнених гумору.

Втім, той, хто серйозно цікавиться психологією міжстатевих стосунків, помітить, що з цього фільму глядач насправді мало дізнається про "мистецтво кохати". Головні герої - є продуктом західного світу, який пережив Фройда, сексуальну революцію і емансипацію. Тепер вони нібито абсолютно вільні і створюють видимість практики "вільного кохання". Це кумедно конфронтує із глибинними потребами психіки. Звідси - їх часом нелогічна, просто вбивча для власної психіки і для стосунків поведінка.

Але це все - між рядків.

Якщо абстрагуватися  - просто дуже дотепна мила комедія.

Суб'єктивне враження: 5/5.

Резюме: кіно дивитися для покращення настрою, придатне для використання вдвох. 

Застереження у застосуванні: не копіювати шаблонів поведінки. :)