Марсіянин, Енді Вейр
На щастя, натрапила в мережі, здається, на любительський, але непоганий український переклад цієї книжки.
Я навіть не знаю, хто ще може бути не в курсі, навіть з тих, хто ще не читав книги, не дивився фільму, що це історія про астронавта, якого через нещасливий випадок забули на Марсі.
Марк Уотні, головний герой, невтомно у режимі "non-stop" бореться за своє життя: їжу, кисень, повернення додому. А на Землі розгортається справжня загальнопланетарна кампанія, щоб йому в цьому допомогти.
Книга написана науковцем, і я 50 % всього просто не розуміла. Ну, як не розуміла... вловлювала головний сенс описаних процесів. Бо я в хімії і фізиці повний нуль. Але незнання медицини не позбавляє задоволення від "Доктора Хауса". І цей принцип працює і тут.
Книга класнюча. Написана переконливо, що не хочеться розбирати на сюжет, атмосферу й персонажів. Якщо це не розбираєш на шматочки, а просто віриш у історію, - це означає, що написано добре.
Окрім того, мене надихають ті ідеї, які несе книжка: оптимізм, цінність окремої людини, здатність не опускати руки, боротися до кінця. Окрім того, звернення уваги на важливість науково-технічного прогресу.
Як не згадати, вчора прослуханий виступ Сергія Дацюка про те, що на планеті лишилася одна країна, яка активно продукує цінності майбутнього. Це США. А Європа немає майбутнього, бо вона зайшла в постмодерністський тупик.
На жаль, якось так і є. Чому я, власне, не люблю європейського сучасного кіно, - бо воно занурює у лайно, і не дає хоча б надії на те, що з нього можна виборсатися.
Повертаючись, до книжки Енді Вейра: я думаю, що за нею необхідно викладати фізику і хімію в школі.
Смайлик «smile»
Ось уявляю такий міждисциплінарний урок: заходить вчитель і говорить: "Сьогодні ми розберемо наступну проблему, з якою зіткнувся Марк Уотні на Марсі... Які були б пропозиції у вас? Наскільки правдоподібним є рішення проблеми, запропоноване у книзі?"
