Як приручити дракона

Звісно, що багато вже хто встиг подивитися цей чудесний мультик, але хотілося б вставити до загальних коментарів і свої п'ять копійок.

Дія розгортається в уявній країні вікінгів, де окрім людей мешкає дуже багато різноманітних дракончиків. Головний герой - хлопчик Іккінг, який на відміну від інших - дрібненький і невойовничий.

Мультфільм зроблений чудово. На мій погляд, 10 з 10.

- Відмінно пророблений світ, відчуття повного занурення.

- Гарно промальовані герої. Симпатична не тільки картинка, а й психологічне наповнення - кожен герой, навіть другорядний, має характер.

- Динамічний простий, але достатньо інтригуючий, сюжет.

- Ненав'язливе філософське звучання. Ось як необхідно подавати до столу гарніри вічних істин. Фільму "Їж, молись, кохай" необхідно ще повчитися такій кіномові.

Серед них:

- Ти зможеш досягнути чогось видатного лише за умови "сродної праці".

- Звичний світ може мати зовсім інший вигляд.

- Мультик дуже добрий. Більшість героїв, окрім найбільшого дракона, - всі добрі. Вони можуть, як це часто буває в житті, робити невірні вчинки... Не тому що вони погані, а тому що мають інші переконання.

Суперечливою є тема інвалідності. Але для дітей з обмеженими можливостями, це може давати надію...

Резюме: дивитися обов'язково, і дітям і дорослим!

Їж, молись, кохай (2010)

Розповідаючи про фільми, які мають історико-етнографічний характер, варто написати й про новий "Їж, молись, кохай" (2010) з Джулією Робертс у головній ролі.

Книгу не читала.

Фільм розповідає про кризу середнього віку у жінки: головна героїня, Елізабет, раптом розуміє, що у шлюбі вона не щаслива. Її відкриття призводить до розлучення і тривалих пошуків себе, під час яких вона відвідує Італію, Індію, Балі. Власне, саме подорожі Елізабет вносять "етнографічненький" присмак.

Найгеніальнішим у колективі авторів, що працювали над фільмом, виявився оператор. Роботу Роберта Річардсон в цьому році ми вже бачили у "Острові проклятих". Умовно фільм можна поділити на Нью-Йорк, Італію, Індію, Балі. І саме оператору завдячуємо дуже яскравою і смачною італійською частиною :)) Саме тоді у мене під час перегляду з'явилося відчуття "хорошого фільму". Але, на жаль, десь за 30-45 хв. до кінця я вже поглядала на годинник.

Запитань у мене до фільму багато, тому почну з негативу:

-відверто слабкий сценарій. За наявності хорошого грунту, гарної візуальної картинки, позитивної цікавої ідеї, можна було вичавити з фільму набагато більше. Логіка дій персонажів, причинно-наслідковий зв'язок, психологічні портрети - все це кульгає і видає слабку роботу сценариста і режисера. Ну, що з режисера візьмеш? Від автора "Лузерів" важко чекати філософської мелодрами. Дивно із сценарієм. Адже сама авторка книги також працювала над фільмом.

- щодо філософії. Банальні загальновідомі істини подаються пачками і без фільтрації, схоже їх згрупували у список, а потім порозсовували у репліки героїв, не турбуючись у їх доречності. Особливо це дратує у індійській частині. Духовні пошуки героїні лишаються не зрозумілими. Я вже не кажу про того бороданя, який мало не придавив машиною свого сина. Трагічна історія подана у такій формі, що здається гумово-штучною і абсолютно не зачіпає.

- герой Хав'єра Бардема, який мусив би зворушити жіночі серця і вселити відчуття заздрості до щастя героїні, яка нарешті знайшла Його, Єдиного, - вийшов незрозумілим, карикатурним і невиразним.

Це я так, по головному пройшлася.

Що ж врятувало фільм і дало мені можливість присудити йому 7 із 10 балів?

- Вже згадана операторська робота. Фільм просто красивий.

- Гра Джулії Робретс. Відверто негарна жінка, внутрішньо красива ще й до того ж чудова акторка. Це вам не губаста Анджеліна Джолі. Тут є талант.

- Ідея пошуку себе. Її не було втрачено за паскудним сценарієм.

Резюме: варто подивитися заради атмосфери, запасіться терпінням

P.S. Знайшла аналіз фільму екстрасенса Нонни Хідірян, в принципі, погоджуюся. Варто почитати.

P.P.S. А ось ще одна думка щодо художньої якості фільму.

Вино самотності, Ірен Неміровські

16 вересня у книгарні "Є" відбулася презентація українського перекладу роману Ірен Неміровські (1903-1942) "Вино самотності". Вона відбулася за участі доньки письменниці Деніз Епштайн, яка написала коротку передмову до книжки.

Мене придбати книгу спонукало те, що всесвітньо відома французька письменниця зростала у Києві. І саме в той час (початок ХХ століття), який мене приваблює, як історика і як дослідника літератури. Згодом вона переїхала до Петербургу, звідки у 1917 році виїхала до Франції. Прожила письменниця 39 років і загинула у концтаборі Освенціму. Позаяк була єврейкою.

Рецензія на цю книгу була розміщена вже тут. У цій колективній рецензії дано оцінку також "Століттю Якова" Володимира Лиса. Остання книга отримала досить прохолодний відгук. Стриманим, але більш прихильним, автор рецензії був щодо "Вина самотності". Інший автор, будучи більш пристрасним, як на мене є надміру патетичним і однозначним.

У "Вино самотності" розповідається про складні взаємовідносини між батьками та батьками і дитиною у багатій єврейській родині. Події відбуваються на тлі довоєнних Києва і Петербургу, міжвоєнного Парижу.

Мені книга загалом сподобалася, але захвату вона не викликала.

Безперечними плюсами книги є:

- хороша розповідна мова; дуже яскраво, я б сказала, навіть смачно, вдаються письменниці описи сенсорних відчуттів. Особливо тих, які стосуються Києва і Петербургу;

- психологізм, достовірність відтворення складних стосунків між матір'ю і дочкою та інших героїв. Очевидно дається взнаки сильний автобіографічний характер книги.

А тепер до негативів.

- Автобіографічність зіграла, на мій дуже суб'єктивний погляд, і негативну роль під час написання книги. Відчуття ненависті, злості, внутрішнього протесту, якими наповнене "Вино самотності" має дуже неприємений смак для читання. Відчуття героїні зливаються із всезнаючим автором, який з одного боку відчуває всю неоднозначість ситуації, а з іншого - відверто симпатизує Еллен. Ця потужна суміш негативу не дозволяє полюбити книгу.

- Переклад не жахливий, але поганий. Знадобилося кілька сторінок, щоб хоча б звикнути до нього. Не знаючи французької, я відчувала , що інколи переклад стає занадто дослівним. До того ж я впевнена, що у житті перекладач говорить російською, або є білінгвою. Таким чином, цьому українському перекладу бракує легкості написання. Читаючи, я ніби долала перешкоди.

Резюме: книга варта бути прочитаною, але не натщесерце, чи в поганому настрої.

Втрачаючи невинність, Річард Бренсон

Поряд із професійним захопленням історією і літературою у мене завжди був інтерес до психології та езотерики. Мені здавалося, що, можливо, в наступній книзі мені розкажуть, як правильно жити. Час таких наївних сподівань минув, проте певний інтерес до питань самовдосконалення не згас.

Завантажуючи книги для iPod я натрапила на відому книгу Зеланда "Трансерфинг реальности" і автобіографію відомого бізнесмена і авантюриста Річарда Бренсона "Втрачаючи невинність". Спершу я слухала Зеланда. Зупинятися на ньому я не буду, скажу лише, що з багатьма принципами, викладеними у книзі я погоджуюся. Втім, як і більшість езотерично-психологічної літератури, вчення Зеланда не містить для шукаючої людини чогось принципово нового.

Отже, незабаром мені стало скучно його слухати і я переключилася на автобіографію Річарда Бренсона. Вона мене надзвичайно захопила. Взагалі, досвід читання останніх пів року показав, що найцікавіше, що може бути - це добре написані спогади. Часом людська фантазія у художньому романі не здатна створити і малу частку того, що трапляється з реальними людьми в реальному житті.

Мабуть, тому автобіографія Річарда Бренсона має набагато більше внутрішньої спонукаючої до активних дій і росту сили, ніж теоретичні міркування чергового психолога, езотерика, пророка. Бренсон розповідає відверто і легко. Мимоволі переймаєшся тими ідеями, які пана Річарда зробили неймовірно багатим і відомим.

Таким чином і старі банальні істини набувають нового звучання:

1. Бути сміливим і нахабним в своїх починаннях.

2. Прагнути більшого.

3. Бути чесним в бізнесі.

4. Бізнес створювати, відштовхуючись від того, що тобі подобається, в що ти віриш.

5. Коли створюєш якийсь продукт, думати передусім про потреби клієнтів.

Та багато чого іншого.

Резюме: читати і насолоджуватися.