Одного разу в книгарні мою увагу привернула книга "Мексиканські хроніки" Максима Кідрука. Коли я дізналася, що є український письменник-мандрівник, та ще й молодший за мене :) , то, звісно, я не могла не придбати його книгу.
Тривалий час я все збиралася відвідати якусь із зустрічей із письменником, але нагода трапилася лише сьогодні. Захід проходив у Національному музеї літератури України. Головними гостями (окрім дорослих, і кількох дітей з бабусями-мамами) були діти із інтернату з міста Бучі (на фото). На мій погляд, саме таким дітям важливо було почути, як незважаючи на зовнішні обставини йти до своєї Мрії. :)
Рецепт Максима Кідрука простий і складний водночас: не зважати на думку оточуючих, не шукати легких шляхів, вперто йти обраним шляхом.
Як зазвичай трапляється, молодий письменник забув принести з собою свої книги, але захопив з собою нетбук із фотографіями з подорожей. Розповідь Максима про мандри була настільки захоплива, що відразу після зустрічі чорнявий дев'ятирічний хлопчик став тероризувати бабусю, щоб та купила йому книжечку.
Підійшла за автографом після заходу й українська дитяча письменниця Лариса Ніцой. Вона зізналася, що мала через книги Кідрука невеликий конфуз у метро, де читала його "Навіжених...". Сміялася так, що люди на неї озиралися .
Щодо "Навіжених..." особисто я нічого сказати не можу. Не читала. Моїй сестрі, яка прочитала все Кідрукове, більше сподобалися його документальні "Мексиканські хроніки" і "Подорож на Пуп Землі".
В цілому, отримала купу позитивних емоцій. Світла позитивна людина.
На цьому й зупинюся. Може, якось ще доберуся до рецензії на саму книгу "Мексиканські хроніки". :)
Немає коментарів:
Дописати коментар