Євген Плужник, Недуга

Євген Плужник, "Недуга"

Той, хто чув про Євгена Плужника, здебільшого знає його як поета. Але він ще був драматургом, а також на спір із Підмогильним написав роман "Недуга".

Власне, хто читав "Місто" і "Невеличку драму" Валеріана Підмогильного, той віднайде багато спільного у них з "Недугою". Це такий собі класичний взірець українського інтелектуального роману 1920-х років. Часу, коли активно переосмислювалися багато явищ політичного, суспільного і культурного життя, зокрема й так зване "статеве питання".

Як відомо, на початку 1920-х років суспільство пережило рух до ідеї "вільного кохання", утім під впливом спалаху венеричних захворювань, швидко повернулося до традиційних сімейних цінностей. Але тепер їх більше розглядали як партійний обов'язок, не бажаючи мати нічого спільного із буржуазними міщанськими стосунками. 

І в цей же час ми бачимо багато зразків того, як молоді гарячі голови прагнули владнати "статеве питання" через холодний розум інтелекту, від чого у житті складалися просто драматично-комедійні ситуації. 

Ось і роман "Недуга" розповідає нам історію захоплення зразкового партійного діяча Івана Семеновича "нікчемною" буржуйкою співачкою Іриною. Впродовж усієї історії він мучиться, рефлексує, копирсається у собі (не в найкращих нетрях своєї душі), не викликаючи у читача співчуття. 

Кохання ми бачимо як щось таке, що суперечить здоровому глузду, що є справді "недугою", скоріше породженням тваринного потягу, який у житті набирає форму солодкаво-сентиментального водевіля. 

Але це скоріше погляд партійний, а ось що думав письменник? Особливо з огляду на те, що головний герой аж ніяк не викликає симпатій і прагнення до наслідування його вчинків. 

На мій погляд, Євген Плужник показав себе цілком вправним прозаїком, а роман "Недуга" аж ніяк не гірший за "Невеличку драму". Але чи буде він цікавий сучасному читачу - сумніваюся. Тут немає ні стрімкого оригінального сюжету, ні сучасних тем для обдумування, ні навіть яскравого відображення історичних реалій. 

Можу помилятися, але "Недуга" буде цікава читачу досвідченому, у якого вже є навіть якийсь науковий, дослідницький інтерес, прагнення вивчити історію української літератури.