І знову фільм Чжана Імоу... Я б хотіла йому співати сьогодні тільки дифірамби, але мушу визнати, що еволюція режисера іде шляхом втрати чарівності автентичності. І ось "Квіти війни" - це вже цілком голівудське кіно. Хоча й хороше.
Коли фільм з'явився ще три роки тому, я страшенно спершу загорілася його подивитися. Але хотілося лише в хорошій якості, яку я довго чекала, а потім якось втратила інтерес... І ось недавня хвороба змусила мене перетрусити свою папку завантажень.
В основі історії покладено реальні події, які відбувалися під час японсько-китайської війни, а саме - "різанину в Нанкіні". Тоді, у 1937 році, японці впродовж шести тижнів вбили до 200 тис. людей. Особливо тяжкою була доля жінок, від малих до старих, яких гвалтували, а потім вбивали (близько 20 тис.).
І ось фільм розповідає про те, що на території монастиря опиняються, рятуючись, юні вихованки монастиря, цинічний гробар-європеєць та красуні із борделю. Вони розуміють, що цей острівець серед хаосу дуже ненадійний, але чи вдасться їм усім порятуватися із цього пекла?...
Творці фільму майстерно ведуть цілу низку сюжетних ліній. Тут, по суті, немає головного героя, хоча номінально ним виступає гробар (Кристіан Бейл). Також бездоганним є епічне полотно на задньому плані, не дарма режисер Чжан Імоу впродовж трьох років вивчав історію нанкінської різанини.
Але чогось мені не вистачило... Навіть не можу сформулювати, чого. Родзинки до торту?
Суб'єктивне враження: 4+/5.
Немає коментарів:
Дописати коментар