Нещодавно я нарешті подивилася фільм "Джейн Остін жалкує" (2008). Це ще одна спроба розібратися у приватному житті відомої письменниці. Як ми знаємо, Джейн Остін прожила всього 41 рік і ніколи не була одружена. В 30 років - одягла чепчик, який символізував її примирення із статусом старої діви. У фільмі ми спостерігаємо за епізодами з останніх років життя Джейн Остін. Разом з нею ми маємо змогу поміркувати над проблемою життєвого вибору. Що вибрати - свободу творчості, чи особисте щастя?
Це фільм, який належить до категорії, яку я умовно називаю "атмосферний" фільм. Він передбачає певну лаконічність, яка втім, дозволяє зануритися і в епоху і у внутршній світ головного героя. Як правило, він у таких фільмах один. Чимось "Джейн Остін жалкує" мені нагадав "Підніми червоний ліхтар"...
Знову ми бачимо цікаві історично-побутові деталі. Чудесні костюми. Тут вони не яскраві, ніби й не покликані, щоб привертати зайву увагу. Але дуже й дуже непогані...
Потішила виконавиця ролі головної героїні. Мені вона суто естетично - несимпатична. Але щось в ній є... Таким чином, привабливо-відштовхуючий, сумний і водночас іронічний, створений образ вийшов напрочуд вдалим.
Цікаво, що фільм різниться від книг Джейн Остін і екранізацій. У ньому подано більше реалістичних ноток (чи псевдореалістичних - але яка різниця? ;), "мінус" романтики - я думаю, від цього фільм тільки виграв.
Резюме: дивитися, щоправда старим дівкам, таким, як я, раджу не затягуватися надміру в атмосферу, аби не спровокувати депресивні настрої.
Ото теж мені стара діва))) Зав’язуй з депресіями - он вже відшліфувала мистецтво кінорецензій - ідеальний текстик виходить, в міру оглядовий і в міру лаконічний :) Молодець!
ВідповістиВидалити