суботу, 23 листопада 2013 р.

Філософи, The Philosophers, 2013


У міжнародній школі у Джакарті учитель філософії пропонує двадцяти студентам пройти мисленнєвий експеримент: вирішити, хто з них гідний того, щоб отримати місце у бункері під час Апокаліпсису. Місць лише десять.

Ось короткий опис фільму "Філософи", на якого я покладала багато надій.

Задумаємося, що очікуєш від подібного сюжету: блискучої логіки і здорового глузду, втілених у цікавих дотепних діалогах і несподіваних поворотах сюжету, знання найпотаємніших глибин людської психіки. І розкриття крок за кроком характерів персонажів і їхніх таємниць.

Що отримує глядач?
А нічого подібного.Лиш втілення архетипу бунту молодшого покоління проти старшого, де представник останнього стає непотрібним лузером на шляху до омріяної свободи, розтривоженої гормонами, молоді.

Ідея здорового глузду й ідеї збереження цивілізації розглядається, як ворожа і поразницька. Ідеї бунтівної свободи й імперативу "Я так хочу" (інша фраза з цієї серії "Після мене хоч потоп") - позитивною і перемагаючою.

А якщо відкинути філософію, то глядач отримує красиву картинку, неоригінальні діалоги, невмотивовані логікою дії персонажів.
Категорія "добра" асоціюється тут не з добрим учинком, і, боронь Боже, логічним, а з "хорошим" персонажем, який може чинити так, як йому заманеться. 

Вперше я на таку логіку розвитку подій звернула увагу у кількох російських сучасних мелодрамах, які якось переглянула з нічев'я. І була вражена, що так званий "хороший персонаж" міг чинити, як йому заманеться (брехати, зраджувати), він був поза морально-етичними принципами.

Як на мене, це ознака найнижчої категорії мистецького продукту. Мистецтва для "планктону" і "народу".

Суб'єктивне враження: 3/5

четвер, 21 листопада 2013 р.

Сімона Елькелес, Ідеальна хімія

Давно вже не писала у цьому блозі, майже пів року. Причина - були проблеми із тим, щоб завантажувати картинки... А я трохи буваю інколи чайником.

А ось зайшла, спробувала - і вийшло!
Так що найближчим часом відновлю написання рецензій, бо бачу, що не зважаючи на припинення активності блогу, його читають.
А це приємно. І стимулює до творчості.

Що читала останнім часом? Жах жахучий з точки зору літературної критики, але те, що потрібно жіночій душі у холодну осінь - романтичну трилогію Сімони Елькелес про біленких багатих дівчаток і брутальних альфа-самців хлопчиків-мексиканців. І, звісно, любов між ними.
О жах - у російському перекладі! О жах - у такому аматорському перекладі, що це просто ганьба для літератури.

Суто для емоцій. І виявляється, я не одна така. Наукові дослідження свідчать: жінки читають книги для емоційного занурення в інші світи.