неділю, 14 лютого 2010 р.

Фільм "Біла масаї"


Нарешті подивилася фільм "Біла масаї", про який я вже писала раніше. Як завжди, реальність виявилася набагато цікавіша. У фільмі головна героїня, Карола, після закінчення відпустки з бой-френдом, просто не повертається до Швейцарії, а вирішує на пошуки воїна масаї.
Виявляється КорінаХофман, прототип Кароли, все ж таки повернулася до Швейцарії, проте шість місяців не могла забути Лкетінга. Після того їде назад до Африки і шукає його три місяці, проходячи тисячі кілометрів. (... нічого собі зірвало дах... :))) У фільмі також не показано, що її обранець вже був одружений і швейцарка мусила ділити його із іншими дружинами.
На фото зображено реальних Коріну і Лкетінга.
Зустріч реальних Коріни і Лкетінга, після втечі швейцарки з Африки, все ж таки відбулася, але тільки через більш ніж десять років.
Цікаво, що на перешкоді їх взаємин стали не цілком очікувані міжкультурні непорозуміння, а банальні п'янство і ревність з боку чоловіка.
Але й з етнографічної точки зору фільм цікавий. :)
Якщо ви не боїтеся жанру драми, як мій коханий, дуже раджу переглянути.

Наступним, сподіваюся, буде фільм "З Африки". Він також базується на реальних подіях, а саме, на біографії письменниці Карен Бліксен. Я вже була почала читати її чудесну книгу "Прощай Африка" і була в захопленні. В тому числі і від етнографічності того, що вона описувала. Але якось за зайнятістю ця книга випала з мого регулярного прочитання. Тепер думаю дочитати та подивитися фільм. Фільм, у якому зіграла легендарна Меріл Стріп, отримав Оскара. :))

понеділок, 8 лютого 2010 р.

Як вберегти українську мову в сучасних умовах. Починай з себе

Сьогодні прочитала чудесну статтю про відродження івриту. (Див. тут). Автор пропонує перенести досвід євреїв на наш , український ґрунт.

Дуже рекомендую :))

Від себе додам, що для мене завжди принциповим правилом було - спілкуватися виключно українською мовою. В наших умовах білінгвізм є просто неприпустимим злочином.


неділю, 7 лютого 2010 р.

"Фройд би плакав" Ірени Карпи, щось схоже на рецензію


Часто так буває, що на якийсь фільм, чи книгу потрапляєш цілком випадково. Тебе до них веде певна сукупність випадковостей та подій. Ось і я, мавши змогу послухати Ірену Карпу на відкритті виставки Всеволода Нестайка у Національному музею літератури, вирішила прочитати хоча б що-небуть. Треба ж трішки познайомитися із укрсучлітом.
Треба сказати, що на відкритті виставки пані Ірена гідно позмагалася за увагу дітей із самим Іваном Малковичем, справжнім майстром в справі спілкування із дітьми. Ірена - дійсно, бличкучий оратор і непересічна особистість.А на талант я притягуюся як муха на мед.Тому, завітавши за черговою дозою наркоти... упс... - книг, я затарилася книжечкою "Фройд би плакав".
Ліричний відступ. Той, хто добряче занурився в мережу, знає це неймовірне тяжке відчуття, коли на тебе навалюється величезна купа всілякої інформації. Багато що здається цікавим та корисним, але справитися із таким потоком інформації просто неможливо. Для себе я зробила висновок про необхідність чіткої спеціалізації. Тобто необхідно відстежувати і читати лише те, що входить в коло твоїх інтересів і що є цікавим для тебе.
Таким чином, принцип обов'язкового домучування книги, що вже почато - є давно застарілим.

А тепер повернімося до Ірени Карпи. Прочитавши, перші кілька сторінок, маю декілька міркувань.
Книга може бути цікава молоді, любителям експериментів із кактусами ( ви розумієте, про що я :))) та тих, хто любить подорожі і молодіжний епатаж. Сама книга є певним експериментом для власної свідомості.
Але якщо ви шукаєте, гарно прописані персонажі, розкриття внутрішнього світу і всього іншого, що так приваблює у класичній літературі, - вам не сюди.

Вирок: хоча я велика любителька аматорських подорожніх записульок, але невпорядкований потік свідомості, до якого не звик мій звиклий до класичного викладу мозок, не для мене.

пʼятницю, 5 лютого 2010 р.

Смачна книжечка


Надибала в інтернеті рецензію на книгу, яку дуже хотіла б придбати. "Fremdes im Blick, am Ort des Eigenen"- Ельке Регіни Мауер.
Це аналіз сприйняття чужої культури, очима швейцарки Каріни Хофман, що одружилася із чоловіком племені самбуру з Африки.
Корінна Хофман, успішна бізнес-леді із Швейцарії, 1986 року вперше здійснила свою подорож до Африки. Маючи на меті позагоряти на пляжі під африканським сонцем зі своїм бой-френдом, несподівано для себе вона закохується у вождя масаїв. Але міжкультурні непорозуміння змусили її вже наприкінці 1990 із маленькою дитиною повернутися назад до Швейцарії. У 1998 році її перша книга - "Біла масаї" стала бестселлером, як і її наступні твори "Назад з Африки" (2003) та "Побачення в Барсалоі" (2005).
У 2005 році з'явився також фільм, що розповідав історію життя Корінни.

Поставила на закачку :))