Білий полон (Eight Below, 2006)

Останнім часом мене потягнуло на "добре кіно"... На жаль, в моїй колекції його малувато, бо донедавна віддавала перевагу хоррорам і тяжким психологічним драмам. Але, на щастя, якось випало скачати фільм "Білий полон" (2006).

Це історія про восьмеро псів, яких залишили напризволяще у Антарктиці. Тяжкі погодні умови стали на заваді їх евакуації разом із членами наукової екпедиції. В основі фільму покладені реальні події 1958 року.

Це дуже проста історія. Така, яку потрібно відчувати серцем, а не розумом. Найкращими акторами, звісно, стали самі лайки. Такі різні, кожна, з окремим характером. Я не є великою любителькою тварин. Моє відношення до них - це скоріше повага на дистанції. Але в цьому фільмі їм не можливо було не співпереживати.

Резюме: не аналізувати, просто дивитися і покращувати настрій :))

Записки українського самашедшого, Ліна Костенко

Написати коротку навіть не рецензію, а нотатку про роман Ліни Костенко "Записки українського самашедшого" підштовхнули мене спершу великий ажіотаж, а потім скандал, які розгорнулися навколо виходу цього твору.

Відразу наголошу, що вважаю поезію Ліни Костенко, чи не найкращою в усій українській літературі. Це я беру до уваги зріз ХІХ-ХХ століття, не забуваючи про "розстріляне відродження".

Але чим по своїй суті є "роман" Ліни Костенко? - Підбіркою новин за певний період часу. Між нею недоладно постійно рефлексує головний герой. І не можна не погодитися з критиками з "Кабінету", що знання і психології, і мислення чоловіка, діяльність якого пов'язана із комп'ютерами, у Ліни Костенко поганеньке.

Може, я застрягла у реалізмі ХІХ ст., чи безнадійно попсована поп-культурою, але мої вимоги до хорошого роману наступні: цікавий сюжет, добре прописані психологічно головні герої, передача відчуття атмосфери доби, у якій відбувається дія, хороша мова. Добре, коли є гумор. Відмінно, коли автор - мудра людина, яка любить життя і людей.

Можливо, Україні й потрібно у різних галузях перейти наново від епохи народництва до епохи модерну, хто його зна... (Совкове народництво рідкісно остогидло.) Проте, шановні автори безсмертних шедеврів безсюжетупотіксвідомості! Ви вже у ХХІ столітті, а такі прийомчики були новими ще на початку ХХ століття.

А направду сказати, чому "роман" Ліни Костенко "не мій" - бо він "не добрий"... І прикметно, що у пані письменниці не вистачило мудрості сприйняти критику...

Резюме: не сотвори собі кумира і читай ліпше поезії Ліни Костенко, вони, справді, блискучі!

Три світи, Євгенія Кононенко

Недавно до рук потрапила маленька книжечка - збірка новел Євгенії Кононеко "Три світи". Обкладинка - непрезентабельна, в неті навіть хорошого зображення немає, тому викладаю просто фото авторки.

Прочитала збірку за два вечори. Загалом, великих філософій тут не варто чекати. Все крутиться навколо тем козлиної суті чоловіків і теми драних колгот (новелки "Драні колготи" і "Нові колготи").

Попри те, що настрій читання дещо сумний і книга вся пронизана настроєм неможливості порозуміння чоловіка і жінки, загальне враження - розслаблююче-заспокійливе. А цього і хочеться після бурхливого інтелектуально-напруженого трудового дня.

Між рядками читається ментальність покоління 90-х. Моїх батьків і трохи молодших. Людей, які ще добре пам'ятають совок. Світогляд і світосприйняття дещо чуже мені, людині, яка лише в першому класі дізналася про СРСР, а в другому - його вже не стало :))

Але різкого дисонансу не було.

Резюме: варто почитати ввечері для розслаблення натрудженого мозку, але перед сном проговоріть позитивну аффірмацію про можливість міжстатевої гармонії.