Коли Гарі зустрів Саллі

Сьогодні подивилася "Коли Гаррі зустрів Саллі" 1989 року з чарівною Мег Раян. Фільм вважається класикою жанру мелодрами та має високі рейтинги.

Але мені після перегляду стало трішки сумно. Тут неозброєним оком видно, що головні герої утворять далеко не ідеальну пару і їхні неприємності тільки починаються. Інколи, дійсно, краще дружити, ніж зустрічатися, чи будувати сім'ю.

Якщо порівнювати - то фільм з тою ж Мег Раян та Томом Хенксом "Вам лист" (1998 року) набагато глибший і душевніший. Принаймні, там сходяться дві половинки...

Проте, фільм, дійсно, якісний і приємний для перегляду. Як на мене, - не більше. Чи то фільму бракує глибини, чи то я виросла з жанру мелодрами.

Що правда - то правда, за глибиною слід звертатися до жанру драми ;)

Квітка пустелі

Сьогодні подивилася один із найкращих фільмів за останній час - "Квітка пустелі". Назва фільму це переклад ім'я прототипу головної героїні - Варіс Діріє.

Варіс - топмодель з Сомалі. Народившись у сім'ї кочівників, у 13 років вона втекла з дому від одруження із значно старшим чоловіком. Щоб дійти до міста, де жила її бабуся, вона пройшла пустелю, їй чудом вдалося врятуватися від лева.

Невдовзі у якості служниці, вона потрапляє до сім'ї свого родича, що на той час був послом у Лондоні. Після громадянської війни у Сомалі та відставки посла, Варіс лишається у Лондоні. Працює у МакДональдсі, вчить англійську. Випадково її знайшов фотограф Теренс Донован і вона стає відомою моделлю.

У 1997 році у інтерв'ю Варіс вперше підняла тему жіночого обрізання, від якого постраждала сама, коли була малою дитиною. В тому ж році Варіс Діріє стала послом ООН, щоб боротися зпрактикою жіночого обрізання.

Фільм "Квітка пустелі" було знято за автобіографічною книгою Варіс. В ньому чудово поєднуються драматична гра акторів і етнографічність, естетичність того, що з'являється в кадрі. Захоплює сюжет, особливо, коли знаєш, що ця історія Попелюшки не вигадана.

Можливо,на мій погляд, подругу Варіс зображено надто карикатирно та не зрозумілим лишається, чому режисер вибрала саме таку послідовність викладу подій. Але це не псує загального дуже позитивного враження від перегляду фільму.

Справжньою окрасою фільму є неймовірно красива Лія Кебеде, виконавиця головної ролі. На моюдумку, вона одна з найчарівніших жінок, яких я коли-небудь бачила. До того ж вона дуже добре виконала свою роль.

Цікаво, що, якщо порівняти Лію і Варіс, то побачимо суттєву різницю в антропологічному типі сомалійки та ефіопки. Лія сонячна, тепла. Варіс має витончену холодну красу.

Фільм є дуже цікавим, як матеріал для роздумів етнолога-історика. З одного боку, розумієш, що традиції становлять неповторний дуже гарний, органічний комплекс, який хочеться зберегти і дослідити. З іншого боку, за традицією жіночого обрізання криються тисячі дитячих смертей, не здатність дорослих жінок насолоджуватися радощами сексу та щоденний фізичний і психологічний біль, побутовий дискомфорт...

Агора

Нещодавно подивилася фільм "Агора"Алехандро Аменабара. Фільм вразив і сподобався, хоча у нього відсутня інтригуюча сюжетна лінія. Окрім "Агори" я переглянула ще один фільм Аменабара "Інші" з Ніколь Кідман. І якщо можна робити висновок про режисера, судячи з двох фільмів, то висловлю припущення - таємниця надзвичайного ефекту творчості Аменабара - це створення особливої атмосфери. Саме вона, а не сюжет, чи персонажі заворожує і змушує додивитися до кінця. Адже, на мій погляд, хоча на екрані були й переживання, і емоції, персонажі накреслені досить схематично і лишилися незнайомцями для глядача.

Головна героїня - антична жінка-філософ Гіпатія, що близько 400 р. була запрошена читати лекції в Александрійську школу, де зайняла кафедру філософії. У 415 році група коптських християн, прихильників єпископа Кирила, її забили камінням у приміщенні храму. Сам Кирило став одним із християнських святих.

Однією із центральних подій фільму є конфлікт у 391 році між язичниками і християнами, в результаті чого Серапеум, філія знаменитої Александрійської бібліотеки, була знищена.

У історика та етнолога фільм викликає жаль за втраченими пам'ятками культури не тільки античної цивілізації, а й багатьох інших (зокрема Америки), за знищенами цілими народами. Змушує задуматися про природу церкви та фанатизму.