Агора

Нещодавно подивилася фільм "Агора"Алехандро Аменабара. Фільм вразив і сподобався, хоча у нього відсутня інтригуюча сюжетна лінія. Окрім "Агори" я переглянула ще один фільм Аменабара "Інші" з Ніколь Кідман. І якщо можна робити висновок про режисера, судячи з двох фільмів, то висловлю припущення - таємниця надзвичайного ефекту творчості Аменабара - це створення особливої атмосфери. Саме вона, а не сюжет, чи персонажі заворожує і змушує додивитися до кінця. Адже, на мій погляд, хоча на екрані були й переживання, і емоції, персонажі накреслені досить схематично і лишилися незнайомцями для глядача.

Головна героїня - антична жінка-філософ Гіпатія, що близько 400 р. була запрошена читати лекції в Александрійську школу, де зайняла кафедру філософії. У 415 році група коптських християн, прихильників єпископа Кирила, її забили камінням у приміщенні храму. Сам Кирило став одним із християнських святих.

Однією із центральних подій фільму є конфлікт у 391 році між язичниками і християнами, в результаті чого Серапеум, філія знаменитої Александрійської бібліотеки, була знищена.

У історика та етнолога фільм викликає жаль за втраченими пам'ятками культури не тільки античної цивілізації, а й багатьох інших (зокрема Америки), за знищенами цілими народами. Змушує задуматися про природу церкви та фанатизму.