Це ж треба було так помилитися із очікуваннями! Чого я сподівалася від фільму? Легкої мелодрами на тлі історичних подій Першої світової війни. Що я отримала натомість? - Дві години болю, сліз і вивертання душі назовні.
"Заповіти молодості" - це екранізація мемуарів англійської письменниці, пацифістки й феміністки Віри Бріттен. Молода панночка напередодні війни мріє про навчання в Оксфорді й письменницьку кар'єру. І треба ж було вигукнути те, що вона ніколи не вийде заміж в ту мить, коли на порозі з'явився Він - її перше кохання.
І справді, те, що ще вчора здавалося надважливим - сьогодні втрачає сенс. І після початку війни заможна примхлива панночка кидає навчання і стає медсестрою. Й понад усе мріє про одруження із коханим.
Вона також мусить нести відповідальність за свої вчинки - адже саме вона переконала батька відпустити свого брата на фронт...
Блискучий фільм: дивовижно довершений з естетичної точки зору, багатий нюансами й психологічною глибиною. І водночас настільки болючий, що навіть я, зазвичай нечутлива, тільки згадуючи про окремі епізоди, пишучи ці рядки, починаю плакати.
Тому попри безумовну довершеність цієї історії, я б не радила її надчутливим глядачам, а також тим, кого близько зачепила теперішня війна.
Немає коментарів:
Дописати коментар