Фільм "Служниця" - це приємна кіно-несподіванка від початківців. Передусім це стосується письменниці, за романом якої було написано сценарій, - Кетрін Стокер. Це її перший роман, але він приніс їй величезний успіх: книга була перекладена на 40 мов, станом на серпень 2011 року було продано 5 мільйонів її копій. Цікаво, що цьому успіху передувала відмова близько 60-ти літературних агентів, які відмовилися просувати цю книгу.
Екранізував історію Кетрін Стокер її друг дитинства режисер-початківець Тейт Тейлор. Кажуть, саме це стало запорукою якості фільму.
Фільм розповідає про життя маленького містечка Джексон на Американському Півдні у 1960-х роках. Події відбуваються близько 1963 року. Саме тоді було вбито Джона Кеннеді. Тільки в наступному році у США буде остаточно скасовано закони про расову сегрегацію (обмеження соціального спілкування між чорними і білими), що діяли з 1890 року і отримали неофіційну назву законів Джима Кроу.
Тобто до 1960-х років у США діяли закони і побутував такий спосіб міжрасового спілкування, що принижував людську гідність.
Саме цю проблему порушує фільм "Служниця". Молода дівчина, Скітер (Емма Стоун) повертається з навчання до рідного містечка. Вона мріє про кар'єру журналістки і письменниці. А доводиться починати із відповіді на листи у колонці газети, присвяченої прибиранню. Спілкуючись із чорною служницею, вона загорається ідеєю написати книгу про нелегке життя служниць-афроамериканок.
Глядачу доводиться тільки дивуватися, яким чином не відомому режисеру вдалося так добре впоратися із поставленим завданням. Фільм рівний, якісний. Образи головних героїв (хоча їх маленька купа) цілісні і органічні, актори добре підібрані.
Для дівчаток приємний бонус - просто неймовірно гарненька колекція жіночого одягу 1960-х років. Нямка.
Цей фільм викликав у мене змішані відчуття. З одного боку, це якісна яскрава історія. З іншого боку, мені здається, вона не є доброю. Якщо головний герой оголується добрим, це не означає, що йому можна робити зло. Не можна підмішувати всяку бридоту у пиріг, навіть своєму ворогу, не можна красти, навіть якщо це спроба дати своїм дітям хорошу освіту.
Мені здається, що саме така форма боротьби призвела до саме таких наслідків у США, коли з одного боку вже йде дискримінація білого населення, а з іншого, - велика частина чорного, маючи купу прав, не може їх реалізувати: нищить своє життя і живе на державну допомогу.
Суб'єктивне враження: 5 - /5
Немає коментарів:
Дописати коментар