Чесно кажучи, я не дуже люблю європейське кіно. Я дитя Голівуду, як не прикро, чи не пристойно звучить ця сентенція.
Проблема в тому, що європейське кіно часто піднімає питання, які далекі від простого глядача.
Ось і стрічка відомого метра французького кіно Франсуа Озона "Притулок" (Le refuge, 2009) викликає подібні протирічиві відчуття.
Фільм розповідає про дівчину Мюс, у якої після бурхливої ночі кохання і наркотиків кардинально змінюється життя. Її коханий Луї помирає від передозування, а вона дізнається, що вагітна. Мюс відїждає до будиночка біля моря, де буде роздумувати над своїм життям в очікуванні на дитину.
"Дівчину" Мюс грає на час виходу стрічки 37-літня актриса Ізабель Карре. Європейці люблять ставити на головні ролі несимпатичних, або на крайняк підстаркуватих акторів. :)))
Ця стрічка Озона була для мене ніби екзотичним фруктом: ніби й добре, але не зачепило. Звичайно, у фільмі є мінімальний набір "богемного кіно": наркомани, тусовки, випадковий секс, добрий красивий гей. Режисер традиційно не цікавиться загальнолюдськими цінностями, натомість ключовою темою фільму є свобода особистості. Своєрідний, як на мій погляд, розгляд теми "неприкаянних" індивідів.
Я тут повторюсь, але для мене розгляд питання свободи особистості без порушення теми відповідальності, завжди буде егоїстичним і не повним. В цій же стрічці причинно-наслідковий зв'язок на рівні "так сі стало" і "так я хочу".
Окрім того, не рекомендую фільм для перегляду людям із загостреним почуттям батьківства.
Моя суб'єктивна оцінка: 4 + / 5.
Резюме: для гурманів європейського кіно.
Немає коментарів:
Дописати коментар