Таня Малярчук, Як я стала святою, або дещо з проблеми вибору у книгарні
Шановні пожирачі смачненького із книжкових полиць! Закликаю Вас сердечно від щирого серця – перед тим, як купити книгу – прочитайте парочку сторіночок, а потім поспостерігайте за реакцією організму. Чи нема ознак отруєння, чи токсикозу.
Справа в тому, що я трішечки вивчаю і сучу укрліт, і жіночу літературу. Так співпало. І ось трапився мені хороший настрій під хорошу сонячну погоду, завітала я до книгарні та й купила «Як я стала святою» Тані Малярчук.
Як пишуть на звороті, письменниця народилася у 1983 році в Івано-Франківську (А на перший погляд, миле, пристойне місто). Попри юний вік і прозаїк, і есеїст, і журналіст, і навіть автор тьох книг прози (ага, це так називається). Наразі мешкає в Києві.
Прочитала я неповні 15 сторінок і відчула себе зґвалтованою. Це Вам навіть і не косячок викурити, це щоб мозок сів і заплакав.
Як Вам?
«відразу після того в квартирі прокинувся гейзер»
«на стінах кухні повиростали підозрілі червоні квіти, які могли провіщати тільки швидке виверження вулкану десь неподалік, а в Елізиній шафі почали плодитися крихітні вулканічні кролики...»
«Тому, коли під час важкого припадку сміху вона раптом померла, то ніхто не здивувався, що однієї п’ятниці вона народилася знову»
Якщо Ви любите, потік свідомості у формі снів пацієнта психоаналітика, ласкаво прошу – читайте. Я навіть можу подарувати Вам книжечку. Бо мені смертельно шкода цілих 25 гривень із скромної моєї зарплатні. Ви можете навіть чимось втішитися в книжечці, бо там не без просто фантастичних зворотів... Може, колись, коли панянка письменниця подорослішає, і напише щось більш сюжетне і реалістичне, можна буде ризикнути вдруге.
Резюме: для тонких інтелектуалів поціновувачів постмодерну.
Немає коментарів:
Дописати коментар