Індійський фільм "Благання" (2010) розповідає про фокусника Ітена Маскаренхаса, який 14 років тому після травми став інвалідом. За цей час він пише книгу, веде передачу на радіо, але врешті-решт вирішує звернутися до суду за дозволом про евтаназію. От тільки одна маленька проблемка - в Індії "вбивство з милосердя" заборонено законом.
Відразу скажу, що дивитися цей фільм заради сюжету не варто. Власне, самих подій у фільмі надзвичайно мало і все більш-менш передбачувано. "Благання" в цілому вийшов "не індійським" фільмом, але є моменти, які час від часунагадують глядачу про "найкращі" мелодраматичні традиції Болівуду.
Але все ж ця стрічка все-таки варта уваги і на це є кілька причин:
- атмосфера. Події відбуваються на Гоа, дивовжному місці переплетінь індійської, португальської і англійської культур. Тому в самій атмосфері фільму є щось містичне, щось від магічного реалізму;
- фільм дуже красивий. Головні ролі тут виконують Рітік Рошан (в ролі інваліда-фокусника) і Айшварія Рай (в ролі медсестри Ітана. Софія Д'Суза 12 років без вихідних, нехтуючи власним життям доглядає чоловіка, якого кохає, але, ясна річ, з яким у неї немає майбутнього).
Ця акторська парочка мені сподобалася ще у надзвичайно красивому фільмі "Джодха і Акбар" (Jodhaa Akbar, 2008). Всім дівчаткам дуже рекомендую. Я розумію, що чоловік гарний тоді, коли хоч трішки кращий за мавпу, але саме в цьому фільмі я й закохалася в Рітік Рошана.
Ех... Щось моя рецензія поступово перетворюється у захопливий писк блондинки...
Щодо Айшварії Рай, то вона зі своїм образом може конкурувати із Сальмою Хаєк у фільмі "Фріда" ("Frida", 2002). Звісно, тільки щодо естетики образу. Адже індійський образ ідеальної жінки дуже далекий від мужньої Фріди Кало.
Резюме: всім романтикам і дівчаткам, які ще вірять в Велике кохання рекомендую.
Немає коментарів:
Дописати коментар