Не перестаю дивуватися власній наївності. Я постійно у жанрах, які традиційно викидають треш, прагну знайти щось хороше. Хоча б з любові до жанру. Це стосується романтичних комедій і пост- і просто апокаліптики. Добре, що я вже змирилася з тим, що фільми жахів - це у 98% - лайно з смаком крові.
Ось нещодавно переглянула цьогорічну стрічку "Притворись моєю дружиною". В ній розповідається про пластичного хірурга, який для "чіпляння дівчат" використовує обручку. Таким чином цей аморальний холостячок звільняє себе від відповідальності і постійно має сєкас на одну ніч. Аж раптом він закохується у прекрасну 24-річну вчительку математики, а вона виявляється строгих моральних принципів: з одруженими "ні-ні". Як часто це трапляється в американських романтичних комедіях - герої починають натхненно брехати...
Як каже Еклсер, "стерильно". Дуже влучна характеристика щодо фільму, який настільки не чіпляє, що в кінці починаєш промотувати по 3-5 хв. Це враховуючи те, що від нього я багато й не чекала, просто можливості розслабити мізки.
І як влучно було зауважено в обговоренні цього фільму на кінопошуку "чи ви коли-небудь чекали від Адама Сендлера щось порядне?"
Дженіфер Аністон, яка грає матір-одиначку і секретарку головного героя, в цілому, мені сподобалася.
Чого не скажеш про Ніколь Кідман... Вона не найкраща актриса, але, як правило, вміє вибирати фільми (окрім примітивної "Чаклунки"). А тут така роль, і такий фільм... Соромно, Ніколь, соромно!
Звісно, що такі фільми, як правило, витягує гумор. (Зокрема, на думку спадає проста й чудесна водночас стрічка "Пропозиція" (2009 р.) з Сандрою Буллок і Раяном Рендольсом). Тут його немає. Є кілька неприємних неестетичних моментів і все.
Роздратування у мене також викликали діти, абсолютно не симпатичні образи.
Резюме: хочете вбити час, ласкаво прошу!
Немає коментарів:
Дописати коментар