Грип серед весни змусив мене бути прикутою не скільки до ліжка, як до ноутбука....
Щойно подивилася документальний фільм ВВС "Таємне життя гейші". Досить таки нічогенько. Звісно, що нічого надтаємного з нього довідатися не вдасться. Але за півтори години глядач має можливість познайомитися із минулим і сучасним життям японських гейш.
Звісно, закрадається підозра, що фільм поверховий, що в ньому є неточності, які неочевидні європейському дилетантському оку. На це наштовхує той факт, що у якості консультанта там виступає сумно- чи славнозвісний Артур Голден. Він є автором книги, за якою було знято відому оскароносну стрічку "Мемуари гейші". Цей фільм став надзвичайно популярний у "білому світі", але мав певні огріхи. Тому гейша, яка допомагала Артуру Голдену збирати матеріал для книги, неперевершена Мінеко Івасакі подала на письменника в суд. І виграла справу. А у 2002 році вона написала власну книгу "Справжні мемуари гейші" (Її я раджу прочитати всім, кого приваблює саме жанр спогадів).
Цікаво, що головну роль у фільмі зіграла навіть не японка, а китаянка, чарівна Чжан Цзиі.
Ще один консультант "Таємного життя гейші" - Ліза Делбі, американка-антрополог, яка стала першою гейшею-неяпонкою. В свій час вона написала книгу "Гейша", яку мені також довелося прочитати. Як зазначає Вікіпедія, Делбі була запрошена консультувати творців фільму "Мемуари гейші", але до неї не дуже прислухалися.
Також у документальному фільмі є інтерв'ю сучасних гейш: найстарішої гейші (92 роки), майко і гейко, "мам"...
Місця для Мінеко Івасакі не знайшлося в цьому фільмі, тому я вирішила компенсувати це, розмістивши тут її фото :)
Резюме: усім, хто цікавиться культурою і історією Японії.
Немає коментарів:
Дописати коментар