У минулому році я писала статтю про творчість Люсі Мод
Монтгомері, і коли в мережі виловила любительський український переклад
автобіографії цієї письменниці, я не могла пройти повз.
Це досить еклектичний текст, у якому вміщено коротку історію роду, спогади про
дитинство, щоденникові записи із часу роботи в газеті і весільної подорожі.
Останній блок, на мій погляд, абсолютно не доречний і буде цікавим лише
занудам-біографам.
Одним словом, письменниці не вдалося об'єднати текст у щось цілісне під
загальною ідеєю того, як їй вдалося побудувати письменницьку кар'єру. Це зразок
того, як не варто писати автобіографії.
Водночас для мене було важливим прочитати, яким нелегким був
шлях Люсі Мод Монтгомері до видавця, як багато вона для цього працювала,
скільки спроб здійснила.
Я знаю, що є безліч таких історій, але ось саме в цей момент життя мені важливо
почути, що якщо просто відразу не отримуєш бажане, це ще нічого не означає.)
Немає коментарів:
Дописати коментар