Продовжуємо знайомитися із творчістю Рітупарно Гхоша. Його сумовитий почерк, сповнений безнадії, який ми спостерігали у "Зустрічі під дощем" (2004), зберігається і у фільмі "Палац" (2005).
Тут також вся дія відбувається у одному замкненому просторі. Цього разу це маєток заможного поміщика (70-ті рр. ХІХ ст.). У нього дві мрії - отримати почесний титул Рая Бахадура і зачати спадкоємця. Методи досягнення цих бажань водночас здивують і шокують пересічного європейця.
"Палац" - за сюжетом і атмосферою подібний до фільму "Підніми червоний ліхтар" (1991) Чжана Імоу. І, на мій, суб'єктивний погляд китаєць все ж таки перевершує у майстерності індійця.
Втім, робота Рітупарно Гхоша теж заслуговує на позитивну оцінку. Мені найбільше сподобалося створення абсолютно неполярних образів головних героїв. Відсутність чіткого поділу на добро і зло - це, на мою думку, - перший крок до глибокого твору, і в кіно, і в літературі.
Зокрема, це лиш на перший погляд здається, що молодша дружина поміщика і молодий скульптор - позитивні персонажі. Вона - жертва свого жорстокого чоловіка, він - закоханий романик. Але, якщо поглянути прискіпливіше, саме їм притаманний егоїзм і безвідповідальність.
Особисто мені більш симпатична перша дружина. Так, їй бракує чистоти й невинності другої, її погляди часом цинічні і зухвалі. Але саме в неї знаходимо доброту, яка поширюється на скульптора-голодранця, тирана-чоловіка, молодшу дружину та інших.
Знову ж таки, повторюся, й скажу, що творчість Рітупарно Гхоша - це делікатес на любителя.
Суб'єктивне враження: 4/5.
Немає коментарів:
Дописати коментар