"Ой, в лісі, лісі темному..." живе родина хіппі. Головою сім'ї є авторитарний батько, який виховує своїх шестеро дітей за власноруч розробленими принципами: це не гірша, як в морських котиків, фізична підготовка, шкільне навчання, яке дозволяє старшому сину з легкістю поступити до найкращих вузів країни, це також особливі сімейні урочистості, де навіть найменша донька отримує особисту холодну зброю в подарунок.
І ще одне, батько цього дивовижного сімейства ніколи не каже своїм дітям неправди.
А де ж мама? А мама, не витримавши такого життя, сходить з розуму і накладає на себе руки. Звісно, дід звинувачує в усьому свого зятя-дивака й на гарматний вистріл не збирається його підпускати до церемонії поховання.
Але що робити, якщо мама, як переконана лівачка і буддистка, заповіла себе кремувати й змити попіл у громадській вбиральні?
Фільм, як бачимо, провокативний і здатний полоскотати нерви обивателю й консерватору. І справді, він ставить дуже цікаві запитання: як "правильно" виховувати дітей? наскільки ефективною є загальноприйнята система виховання і шкільної освіти? який спосіб життя є "правильним"?
Найцікавіше, що ми не можемо однозначно стати на позицію дивакуватої сімейки, попри її безумовні переваги супроти бляклих і невиразних постатей консерваторів. І справа не у моїй традиційній антипатії до ліваків і комуністів. Що перше кидається в очі, це те, що, ігноруючи емоційну складову виховання, головний герой, по суті, у своїй сім'ї будує маленьку модель тоталітарної держави.
Окрім того, мусимо замислитися, а що то за звір такий "реальне життя", до якого ми маємо готувати своїх дітей? Найопуклішим прикладом є ситуація, коли талановитий старший син головного героя виявляється абсолютно безпорадним у стосунках із дівчиною, бо про таке він читав лише у книгах. Але ж, якщо подивитися ширше, то загалом ці діти, які виросли в лісі й здатні в дощ залізти на вертикальну скелю, або ж у восьмирічному віці цитувати Біль про права, абсолютно не адаптовані до того, щоб виживати у сучасному соціумі.
Але наскільки підготовленими є діти, виплекані у традиційній сім'ї, яку ми бачимо на прикладі родини сестри головного героя? Діти, яких налигачем затягують у школу, з якої вони і не думають приносити якісь знання. Діти, від яких батьки ховають правду життя (але за повноліття несподівано попросять самостійності). Діти, занурені у віртуальний світ гаджетів і комп'ютерних ігор...
Одним словом, фільм неоднозначний, спонукає до роздумів. І це добре.
Немає коментарів:
Дописати коментар