І
Спершу я побачила трейлер, потім завантажила книгу, а потім забула про цю історію більш, ніж на пів року. Перші мої асоціації були, що це якась фігня для для підлітків в стилі Стефані Маєр і її "Сутінок".
Одного разу, їдучи в метро під кінець дня, я зрозуміла, що не можу читати вже ані теорію психології, ані фахові книги з історії. Моя душа прагне пригод, яких так мало в житті пересічної синьої панчохи. Гортаючи свою електронну книгу, я врешті зупинилася на "Голодних іграх"...
І не змогла зупинитися, аж поки не подолала всі книги трилогії.
Я прекрасно можу зрозуміти такі високі відгуки і Стівена Кінга, і тої ж Стефані Маєр на цю книгу. Зокрема, фантаст написав, що «...Карколомний роман «Голодні ігри» збурює, приголомшує, тримає в напрузі... Я просто не міг відірватися».
І все ж його порівнюють і будуть порівнювати в першу чергу із "Сутінками". Подібного, звісно, є багато. В першу чергу - перекладання "чоловічої" тематики, такої, де є жорстокий світ боїв і вбивств, у жіночу площину. Акцент на любовній історії, а саме на любовному трикутнику. Ведення історії від "я"-автора.
Врешті подібна героїня - підліток на межі 18 років, не надто приваблива, не надто добра, чи впевнена в собі, яка якимось дивовижним чином стає центральною дієвою особою значних подій. У випадку Белли - це війна вампірів, Кітніс - революційні події антиутопічного світу.
Але різниця є. І її, доречі, помітив вже згаданий Стівен Кінг. Адже його критика про "Сутінки" була не така схвальна: "Стефані Маєр не в стані написати нічого більш-менш вартісного. Вона не надто хороша в цьому".
В першу чергу, "Голодні ігри" написані просто значно майстерніше. По-друге, головними у цій історії є не гадання на ромашці "любить-не любить", а глибокі психологічні проблеми взаємин зі світом людини у тоталітарній державі, і не тільки. Авторка майстерно балансує між двома полюсами: вибудовуванням динамічного сюжету і прописанням глибокої психологічної складової.
Здавалося б, на перший погляд, підліткова епічна історія, не має головної ознаки підлітковості і епічності - чіткого поділу на чорне і біле. І це найліпше в романі.
Але маю зробити суттєве зауваження, щоб отримати повноцінне уявлення від цієї історії, необхідно дотриматися двох правил:
- не судити історію по фільму;
- не робити поспішних висновків, прочитавши лише одну книгу. Цілісне уявлення дає вся трилогія. І головні ідеї стають зрозумілими саме в третій книзі, яка, здається, не припала до вподоби тим, хто хотів "мочилова" "Королівської битви".
ІІ
Відразу скажу, що фільм мені не сподобався. Детально відтворюючи перебіг подій у книзі, екранізація не передає психологічну складову книги, яка становить вагому частину історії.
Цього можна було б уникнути за кращого кастингу.
Найбільше у мене претензій до Джоша Хатчерсона, який виконує одну з ключових ролей - Піта. Творці фільму пропустили найголовнішу властивість Піта - це його доброта. Навіть якщо актор не вміє грати, це має хоча б бути написано на його обличчі. А на обличчі Джоша вимальовується глумлива посмішка мазунчика долі і любителя вечірок.
Коли у книзі Піт виявляв знаки уваги до головної героїні, моє серце просто переповнювалося зворушливим відчуттям ніжності. А з дій екранного Джоша можна подумати, що він просто грає на публіку.
Один ключовий момент, для прикладу. Хлопець зізнається в коханні, йдучи на смерть. У нього беруть інтерв'ю. За сюжетом його слова зворушили глядачів всіх 13-ти дистриктів. Як це відбувається у фільмі: Джош, розвалившись у кріслі, закинувши одну ногу на іншу, розповідає про свої почуття, ніби про якусь пригоду на вчорашній вечірці.
"Не вірю!" - чую Станіславського.
На перший погляд Дженніфер Лоуренс - вдалий вибір. Не надто гарна, як і Белла, і аж ніяк не жіночна. Просто дике дівчисько з провінції. Принаймні основний вираз обличчя у неї правильний. Але мені важко уявити, що саме така дівчина могла зачепити невидимі струни і підняти революцію. Звичайно, її внутрішній світ (особливо у 3-ій книзі) міг бути таким неприємним і похмурим, як обличчя у Дженніфер Лоуренс. Але мало бути ще щось... Ось цього мені і не вистачило.
Втім, якщо з головними дієвими особами кастинг, на мою думку, провалився, то акторів на ролі другого плану підібрано бездоганно.
В цілому, фільм буде найбільш цікавим фанатам трилогії, які хочуть ще раз пережити антиутопічний світ Кітніс. Решта може й отримає якусь частку задоволення, але багато моментів лишаться просто не зрозумілими.
Наостанок зауважу, що окрім порівняння із "Сутінками", цій історії не уникнути співставлення із "Королівською битвою". Я вже давненько дивилася останню стрічку, але певні висновки і враження лишилися. Мені здається, єдина її заслуга в тому, щоб показати саму ідею. Інші філософсько-психологічні речі, якщо хтось із знайде, то будуть сильно надумані. "Голодні ігри" в цьому плані значно потужніші.
Суб'єктивна оцінка:
книги - 5/5
фільму 4-/5.
Втім, якщо з головними дієвими особами кастинг, на мою думку, провалився, то акторів на ролі другого плану підібрано бездоганно.
В цілому, фільм буде найбільш цікавим фанатам трилогії, які хочуть ще раз пережити антиутопічний світ Кітніс. Решта може й отримає якусь частку задоволення, але багато моментів лишаться просто не зрозумілими.
Наостанок зауважу, що окрім порівняння із "Сутінками", цій історії не уникнути співставлення із "Королівською битвою". Я вже давненько дивилася останню стрічку, але певні висновки і враження лишилися. Мені здається, єдина її заслуга в тому, щоб показати саму ідею. Інші філософсько-психологічні речі, якщо хтось із знайде, то будуть сильно надумані. "Голодні ігри" в цьому плані значно потужніші.
Суб'єктивна оцінка:
книги - 5/5
фільму 4-/5.
Немає коментарів:
Дописати коментар