У 2004 році літературною сенсацією став перший роман італійського письменника, сценариста і режисера Федеріко Мочіа - "Три метри над небом". В тому ж році його було екранізовано у Італії, а в 2010 - у Іспанії.
Історія досить простенька. Є зразково-показова дівчинка Бабі. Є поганий хлопчик Степ (в іспанському варіанті Ачє). І доля зводить їх разом...
За нібито романтичною історією кохання можемо побачити хороший матеріал для розповідей на диванчику у психоаналітика.
Бабі стомилася жити по правилах, в ній зріє запізнілий дух підліткового бунтарства. До того ж у її житті не так багато чогось екстраординарного і небуденного.
А тут з'являється він - яскравий зразок альфа-самця, у якого багато проблем із контролем власного життя і емоцій, але достатньо, якщо не понад міру, "чоловічої" енергетики.
Власне, кохання, чи якихось інших наявних глибоких почуттів, я тут не помітила. У них немає достатньо часу навіть познайомитися до того моменту, коли гормони починають брати своє. Закоханість, пристрасть, так.
Звичайно, що батьки "в шоці". І добре, що письменник (можливо, й поза власною волею) показує нам правдиве розгортання подій. Степ поступово руйнує життя дівчини. Він несе хаос, і його поведінка далека до ведичної концепції чоловічої відповідальності. Неміцність почуттів Бабі демонструє те, що вона кидає його в той момент, коли хлопець найбільше потребує підтримки...
І все оце нам подають під соусом історії великого кохання...
Тепер перейдемо до порівняльного аналізу двох екранізацій.
1. Іспанська версія більш насичена фарбами і приваблива візуально. Низький уклін за це оператору Даніелю Араніо за чудову картинку! Сцени біля моря, а також силових змагань - навіть дуже гарненькі.
Здається, навіть, що саме оператор вижимає максимум із гри акторів, тому що...
2. Гра головних героїв у виконанні іспанців мене абсолютно не вразила. Не розумію, чим так захопив дівчаток славнозвісний Маріо Касас, який мене розчарував ще в серіалі "Корабель". Як на мене, то Маріо перегравав, демонструючи надмірні емоції. Таким чином його герой перетворився у якогось неврівноваженого психопата. В той час, як у іспанців - образ головного героя більш правдоподібний - це просто "неблагополучний хлопчик".
Партнерка Маріо Касаса, Марія Вальверде, була мені відверто антипатична і дерев'яна, до того ж віддалено нагадувала Неллі Уварову з "Не родись красивой"... Натомість італійська актриса дуже переконливо грає дівчину, яка переживає своє перше кохання. Вона і трішки наївна, і трішки романтична, прагне бути дорослою, але лишається ще безпосередньою дитиною. Цікаво, що її останній погляд (сцена в машині під дощем) - це погляд дівчини, що вже стала жінкою.
3. На мою думку, суто з точки зору режисури і сценарію, іспанці суттєво програють. Адже вони мали змогу переглянути роботу своїх колег і зробити якісь суттєві висновки, "роботу над помилками". А кіно вийшло надто схожим саме з точки зору епозодів. (А ми знаємо, що екранізації можуть бути і дуже відмінними, і йти за текстом оригіналу водночас). Іспанці ж, схоже, просто додали голівудської манери зйомок.
Щиро кажучи, це навпаки погіршило загальне враження від фільму, оскільки історія вийшла нерівною. Італійський варіант, можливо, не такий візуально яскравий, але людяніший, правдопобідніший і "рівніший".
Суб'єктивне враження:
італійцям 4 - /5
іспанцям 3 +/5.
Резюме: дивитися підліткам та тим, хто ще вірить у романтику першого юнацького кохання. (Щодо мене, то здається я вже старію :((( )
Партнерка Маріо Касаса, Марія Вальверде, була мені відверто антипатична і дерев'яна, до того ж віддалено нагадувала Неллі Уварову з "Не родись красивой"... Натомість італійська актриса дуже переконливо грає дівчину, яка переживає своє перше кохання. Вона і трішки наївна, і трішки романтична, прагне бути дорослою, але лишається ще безпосередньою дитиною. Цікаво, що її останній погляд (сцена в машині під дощем) - це погляд дівчини, що вже стала жінкою.
3. На мою думку, суто з точки зору режисури і сценарію, іспанці суттєво програють. Адже вони мали змогу переглянути роботу своїх колег і зробити якісь суттєві висновки, "роботу над помилками". А кіно вийшло надто схожим саме з точки зору епозодів. (А ми знаємо, що екранізації можуть бути і дуже відмінними, і йти за текстом оригіналу водночас). Іспанці ж, схоже, просто додали голівудської манери зйомок.
Щиро кажучи, це навпаки погіршило загальне враження від фільму, оскільки історія вийшла нерівною. Італійський варіант, можливо, не такий візуально яскравий, але людяніший, правдопобідніший і "рівніший".
Суб'єктивне враження:
італійцям 4 - /5
іспанцям 3 +/5.
Резюме: дивитися підліткам та тим, хто ще вірить у романтику першого юнацького кохання. (Щодо мене, то здається я вже старію :((( )
Фільм - суперовий!
ВідповістиВидалитиГра акторів - достойна!