Перегляд серіалу Stranger Things я відкладала, як могла, хоча звідусіль до мене долинали вельми захопливі відгуки на нього.
Врешті, що може бути цікавого у викраденні хлопчика, навколо якого побудовано весь перший сезон? Як може дорослу людину надихнути історія, де головними героями є діти? Бррр Я думала, що це однозначно щось не моє.
І помилилася. Творці фільму взяли всі культові елементи 80-х, подрібнили, перемішали у вінегрет, приправили "стінгівською" атмосферою... і чомусь у них вийшло це смачно.
Як я вже писала, сюжет крутиться навколо зникнення маленького хлопчика. Це відбувається у дуууже провінційному маленькому містечку, де "ніколи нічого не відбувається".
За розслідування одночасно беруться діти, підлітки і дорослі. До деякого часу вони навіть не підозрюють про таємне життя один одного, і лиш у фіналі першого сезону три покоління зливаються у єдину команду.
Чесно кажучи, ось цей момент - вдале жонглювання різними сюжетними лініями, персонажами різного віку, а також сплетення їх у єдине ціле полотно історії - було для мене найцікавішим.
У цьому плані, утім, трохи відстав другий сезон, одна з головних героїнь матиме свою сюжетну лінію. Але загалом два сезони переглядаються на одному подиху.
Звісно, окремо слід згадати містичну складову. Здавалося б, вона скроєна з типових штампів ужастіків 80-х: від таємних лабораторій до монстрів, які спершу маленькі і невинні, а потім починають вилазити з людей. Але чомусь все цікаво, свіжо і органічно.
Одним словом, рекомендую.
Немає коментарів:
Дописати коментар