Це історія про акулу Уолл-Стріт – Лоуренса Гарфілда, який своєю наступною жертвою обирає компанію 80-річного Ендрю Йоргенсона.
Протистояння загострюється, коли цинік Лоуренс починає відчувати романтичні почуття до своєї суперниці, молодої адвокатки Кейт Салліван.
Це досить легкий за атмосферою фільм, який у дещо гротескній і гіперболізованій формі показує боротьбу двох світів – старої і нової Америки.
Компанія старого Ендрю Йоргенсона – це зразок бізнесу, тісно зв’язаного із виробництвом і людьми. Тут колектив, хай навіть заводу, – частина родини. Секретарка – бабуся у в’язаному светрику, а не «синя панчоха» у діловому костюмі і на шпильках, як у Лоуренса Гарфілда.
Головний герой – Лоуренс Гарфілд – це представник нового часу. Його день починається з перегляду курсу акцій на комп’ютері, який він ніжно називає «Кармен». (Так, окремим бонусом ознайомлення з цим фільмом є можливість зануритися у повсякдення офісу початку 1990-х років, на зорі ери цифрової доби). І як говорить його суперник – це представник того бізнесу, який нічого не виробляє і не створює. Відтак і ведення бізнесу, який наповнений абстрактними цифрами, – для Лоуренса, у першу чергу, гра.
Ще одна відмінність: у родинному бізнесі «кредити, – як зізнається Ендрю Йоргенсон, – останній раз брали за часів Великої Депресії». У той час як для Уолл-Стріт кредити – це засіб для розвитку і подальшої експансії.
Різниться і їхнє ставлення до працівників: якщо під час ділової зустрічі водія Гарфілда у компанії Йоргенсона хочуть запросити погрітися, то сам Гарфілд відкидає цю пропозицію як абсурдну.
Але творці фільму все-таки не проводять чіткої чорно-білої лінії, як немає її і у реальному житті. Вони показують переваги і недоліки обох світів. Адже й справді – що робити тоді, коли бізнес стає нерентабельним і перестає відповідати вимогам нового часу?
Немає коментарів:
Дописати коментар