Фільм "Белль" (2013) - класичний зразок доброго британського кіно. Розповідає про життя Дайдо Елізабет Бель - першої чорношкірої англійської аристократки.
Тему рабства я у кіно взагалі-то не люблю, тому що, як правило, це явище розкривається здебільшого однобоко. Ці заклики до революційного гуманізму і спрощене бачення світу, поділене лише на чорне і біле, чуже моїй філософській і глибоко консервативній натурі.
В останнє десятиліття все-таки намітилася позитивна тенденція у кіно не малювати світ чорно-білими мазками. Є спроба розглядати явища під різним кутом зору, і перевагою цього фільму є саме ось цей підхід.
Зокрема, що краще - бути багатою, але темношкірою, чи бідною і білою? Продаватися як рабиня, чи продаватися "до шлюбу"? (Шлюбні торги XVIII століття показано просто блискуче. У той час люди все-таки підходили більш прагматично до цього питання). Зазнавати дискримінації через шкіру, чи через соціальний стан? (Розкішно відтворено у ставленні Белль до простого сина священника).
У той же час, попри так вміло поставлені серйозні проблеми, увагу простого глядача привертає зрозумілий сюжет, за перипетіями якого цікаво слідкувати.
Взагалі мені подобається така елегантна подача матеріалу, коли глибокий зміст і простий сюжет ідуть поруч і взаємодоповнюють один одного.
Суб'єктивне враження: 5/5.
Немає коментарів:
Дописати коментар