середа, 6 серпня 2014 р.

Мантра-Омана, Вікторія Гранецька

До книги Вікторії Гранецької "Мантра-Омана" я підходила дуже довго, може, з часу її виходу, бо ж стежу за усіма новинками. Але, на щастя, прочитала її лише після "Тіло ТМ", другого, значно сильнішого роману письменниці. Таким чином я відчула не розчарування, а скоріше змогла простежити еволюцію авторки.

"Мантра-Омана" виразно "перший" роман. Яскравий, нахабний, але кутастий і незграбний, немов підліток. Відчутна і нерівність тексту, і провисання якихось сюжетних ліній, і певна гротесковість неправдоподібність усієї історії. Бурхлива фантазія авторки мчить стрімко, але часом пригальмовує на відверто банальних сценах.

Також відверто дратує стиль оповіді: не від "я", чи третьої особи, а через "ти". Це може бути хороший експеримент, але як експеримент доцільний лише у коротких формах, коли читач не встигає стомитися від відверто незручної форми оповіді.

Але попри відчутні недоліки я відверто симпатизую авторці і її роману:

По-перше, це хороший продукт жанру. Інколи хочеться чогось "такого". Мене після нещодавного перечитання роману із виразно позитивною героїнею (мого ахах), а також "Червоної зони" про хлопчика без яєць, тягнуло на щось "солоненьке", стервозне. Є все-таки у психіці людей така потреба, що змушує читати Стівена Кінга і дивитися серіали про зомбі.

Цю специфіку має враховувати потенційний читач: слабкодухим і орієнтованим на "позитив" - варто обирати собі щось у стилі якихось "теплих історій".

По-друге, мені подобається фантазія авторки. Вона справді уміє розгорнути стрімкий сюжет і закрутити його у несподівану сторону.

По-третє, я схвалюю "мовну політику" письменниці. Це хороша легка мова з філософським ставленням до лайки. Але не аж такого, як у Ірени Карпи, коли після прочитання тексту ще пів дня  замість "обридливої причіпливої мелодії" слухаєш у своїй голові уривки "русского могучєго".

Про що ж історія? Жила-була прекрасна блондинка Єва (Євпраксія) і всі навколо вважали її аморальним стервом. Брендований одяг, маленька машинка, некоханий "папік" і випадковий секс із незнайомцями. Але одного разу вона прокинулася із страхом заснути знову... І що було страшніше: таємничий Ловець снів, чи її власне минуле - ось це має з'ясувати читач.

Резюме: симпатичний треш для любителів "чорнухи".

Суб'єктивне враження: 4/5.

Немає коментарів:

Дописати коментар