Вчора переглянула екранізацію книги сучасної німецької письменниці Керстін Ґір "Rubinrot". Чому у нашому прокаті за російським зразком назву фільму переклали як "Таймлес: рубінова книга" - для мене лишається загадкою. Ніякої рубінової книги, принаймні у першій частині трилогії, немає. Просто головна героїня має символіку рубіна.
Це історія шістнадцятилітньої Гвендолін Шеферд, яка живе у дивній родині з глибоким аристократичним корінням і зв'язками із масонами. Втім, дівчинка намагається жити "нормальним життям" звичайного лондонського підлітка. Це їй вдається, бо вся увага прикута до її кузини - Шарлотти, яка вірогідно має унікальний ген мандрівника у часі.
Життя Гвендолін стрімко змінюється, коли з'ясовується, що не Шарлотта, а вона - здатна мандрувати у минуле.
Це рідкісний випадок, коли вдалими вийшли і книга, і екранізація. Але їх об'єднує один суттєвий недолік: перша частина трилогії не має класичної кульмінації - найгострішого сюжетного вузла, який би був розв'язаний наприкінці. Письменниця у даному випадку вчинила дуже нечемно: просто перервала розповідь на пів слові, мовляв, трилогія, "далі буде". Здається, це вже стало традицією і у серіалах, і книгах - обривати незакінчену розповідь, поводивши читача / глядача за носа.
На мою думку, трилогія має право на існування як явище, але якусь проміжну крапку все-таки не завадило б ставити. І якщо вже пишеш сюжетну літературу, то варто було б дотримуватися мінімальних правил її побудови.
Цей нюанс знайшов своє відображення у екранізації. Сценаристи без шкоди для історії перетасували частини історії ("від перестановки доданків...") і, щоб знайти будь-який путній фінал, наприкінці взяли кілька шматочків із наступних книг трилогії. З одного боку, з'явилася якась логіка, з іншого, - похід головних героїв у обсерваторію наприкінці фільму вийшов якимсь скомканим і незрозумілим. Мотиви дієвих осіб і причинно-наслідкові зв'язки трохи загубилися.
Це, в першу чергу, важливе попередження для всіх тих, хто тільки збирається прочитати книгу. Бо читається вона "запоєм", а потім ти лишаєшся наодинці зі своїми питаннями, а дві останні частини трилогії ще не перекладені. У мережі гуляє лише любительська аудіоверсія.
Друге попередження вже для потенційних глядачів, тих, хто чекає містичний екшн. Ні, масштабних ельфійських боїв у фільмі не буде ;) У цій історії є багато заплутаних моментів (механізм мандрівок у часі, сімейні генеологічні історії впродовж століть тощо) і це все якось потрібно пояснити. Тому герої будуть ДУЖЕ багато говорити і розтлумачувати один одному. До цього потрібно бути готовим.
На мій погляд, сценаристи вийшли з цієї ситуації дуже й дуже гідно. Молодці.
Фільм, взагалі, дуже якісний. Гарна атмосфера "містичного Лондону", красиві кадри (яке все-таки щастя, що дивилася я у кінотеатрі!), гарно підібрані актори з свіжими обличчями.
Єдиний прокол кастингу, на мій погляд, - це запрошення на роль Люсі Монтроуз Йозефіни Пройс. Вона була дуже доречна у комедійному серіалі "Турецький для початківців" (2006-2008), а тут кривлялася, як мавпочка.
Також мені сподобалося, як сценаристи трохи змінили характер самої головної героїні. Я розумію, що з часів "Бріджит Джонс" світом літератури і кіно крокує незмінний тренд - незграбна, майже тупа, головна героїня, одним із класичних зразків якої є Белла Свон із "Сутінків". Але посередність і невігластво книжкової Гвендолін мене під час прочитання трохи дратувало.
Загалом, книгу я б радила дівчаткам й інфантильним дамам до тридцяти. Кіно можуть дивитися і хлопчики пубертатного віку.
Суб'єктивне враження (в межах свого жанру!!!):
книга: 4 +/5
фільм: 5-/5.
Немає коментарів:
Дописати коментар