Цілком випадково сьогодні попала в кінотеатр на зовсім не типовий для мене фільм. При всій моїй всеядності.
Назва фільму в нашому прокаті нічого Вам не скаже і після завершення сеансу - "Нокаут". Хм... чергова невмотивована назва. Втім "haywire", мабуть, справді важко перекласти - "плутанина", "божевілля"? Нехай мені підкажуть кращі знавці англійської.
Сюжет. Головна героїня, Меллорі Кейн, працює в приватній компанії спецагентом. (Це так називається?...) Під час однієї з операцій її підставляють. Тепер вона стала втікачкою з загостреним бажанням помсти.
Отакий собі класичний шпіонський триллер.
Фільм викликає змішані відчуття. Від питання "А що це, власне, було?" До пошуку в ньому якогось сенсу. Адже й режисер - Стівен Содерберг - має хорошу репутацію, і команду він зібрав не слабеньку: Юен МакГрегор, Майкл Дуглас, Антоніо Бандерас, Ченніг Татум...
Головну роль - тьотки з яйцями - виконує актриса, яку до останніх хвилин фільму я вважала Кейт Бекінсейл. Навіть думала над тим, чому вона різко зпоганіла. Виявилося, що це інша актриса, - Джина Карано. Для ролі вона підійшла ідеально. Доречі, з найкращого у фільмі - це сцени боїв, дуже натурально. І не дарма: Джина - професійний боєць MMA, і навіть претендувала на титул чемпіону світу по боях без правил серед жінок (!!!)
Сюжет розвивається спочатку надто складно і запутано, а потім все настільки просто розплутується, що аж з'являється легке розчарування від передбачуваності фіналу.
Фільму притаманна спартанська лаконічність. І у спецефектах так само. Режисер і сценарист спілкуються з глядачем мовою натяків. В принципі, мене це не дратувало. Хоча хтось може дорікнути недосказаністю певних сюжетних ліній.
Загальне бажання творців, мені здається, я зрозуміла - створити такий собі чистий продукт шпіонського жанру. Це, доречі, підкреслює також музичний супровід. Але поза жанром фільм досить ординарний.
Резюме: одноразовий фільм для любителів шпіонського кіно.
Суб'єктивне враження: в межах жанру 4-/5
Немає коментарів:
Дописати коментар