Лікар. Учень Авіценни. Ной Гордон.

Ной Гордон, Лікар. Учень Авіценни

Не знаю, як ініціатори ‪#‎bookchallenge_ua‬ пропонують долати такі книги, але мені знадобилося вісім днів для "Лікаря" Ноя Гордона. Усвідомлюю, що можна було б скоротити час прочитання на день, два-три, але не більше.

Хоча й справді, якщо читати лише українську сучасну літературу, то в такі пастки можна потрапити хіба що з Оксаною Забужко. (Злісний смайл)

Книга розповідає про хлопчика-сироту з Англії ХІ століття, наділеного даром відчувати життєву енергію людини. Спершу він стає учнем мандрівного цирульника, але куці й вбогі знання тогочасної європейської медицини його не задовольняють. Тоді хлопець вирушає на Схід, щоб стати учнем знаменитого Авіценни.

Величезна за об'ємом книга, яку відразу не раджу тим, хто засинає над всілякими історичними деталями. Деякі речі письменник описує аж надто скрупульозно і детально: від мистецтва жонглювання до виковування індійської сталі.

Одним словом, не дарма автор писав книжку п'ять років.

Утім, книга ідеально підходить для тих, хто любить проживати разом із героями маленьке життя, здійснювати глибоке занурення в атмосферу й історичну епоху.

Останнім часом мене приваблювала нехудожня література, бо вона більше дає матеріалу для роздумів і цікавих нових ідей. Але "Лікар" Ноя Гордона все ж таки змусив задуматися над героєм у історичній добі.

Я із зухвалістю ліберала схиляюся до того, що людина сама є ковалем свого часу. Але тут я все ж таки змусила погодитися із тим, що бувають майже непереборні обставини: чи то деспотія східного володаря, чи людське невігластво у будь-якій із світових релігій.

І сьогодні, завершуючи читання, я була дуже вдячна, що не народилася ні там, де носять паранджу, ні там, де будують концтабори.

(Так, головний герой зміг стати лікарем, але весь час був чужим і серед своїх, і серед чужих, весь час мусив брехати, або ж рятуватися втечею. Аж надто великий правдолюб не прожив би й половини книги).

Смайлик «wink» )

Також мені був дуже зрозумілим головний мотив головного героя - науковий інтерес, бажання опанувати улюблену справу якомога краще. Є щось таке у деяких людей, що не дозволяє сидіти на місці, а змушує рухатися вперед.