Мені навіть бракує слів, щоб описати свої відчуття, пояснити те, що цей неймовірно депресивний і гіркий на смак фільм - просто фантастичний. Це ніби сеанс дайвінгу у глибини своєї душі.
Якщо я вже зірвалася на такі пафосні слова, то мушу пояснити детальніше, що й до чого.
Отже, це історія про невдаху, який інсценує своє самогубство, купує документи на ім'я Артура Н'юмана, і вирушає в подорож. Дорогою йому трапляється вдвічі молодша, трішки божевільна дівчина, яка просить, щоб він називав її Майк.
Вони хочуть бути ким завгодно, тільки не собою... Їх п'янить повітря свободи, але... чи можна втекти від себе?
Чудовий дует двох моїх улюблених акторів (Емілі Блант, її я суб'єктивно люблю трішки більше). Герой Коліна Фьорта класичний тип "людини у футлярі". Чоловік, обмежений правилами настільки, що проживає цілком ординарне життя, не знає, що таке справжні емоції і цим руйнує свої стосунки із близькими. Він розлучений, його взаємини з дівчиною не клеяться, син ненавидить, а для перемоги в улюбленому спорті - гольфі - бракує необхідного драйву і впевненості в собі.
Героїня Емілі Блант навпаки, як очікувалося, людина без гальм. Вона тікає від відповідальності й марнує своє життя...
Водночас такі різні "Артур" і "Майк" мають багато чого спільного. Вони обидва ніби велика рана, яка час від часу нариває і кровить.
На мій погляд, їм неймовірно пощастило один з одним. Вони отримують досвід прийняття себе кимось у момент, коли досягли найнижчої точки падіння. Психолог Карл Роджерс був упевнений, що для психологічного зцілення людини необхідна одна-єдина умова, - щоб тебе, такого різного, а надто слабкого, невпевненого і нікчемного, хтось прийняв на 100%. І, здається, "Артуру і Майку" це вдається.
На жаль, у реальному житті, скільки б людей нас не оточувало, ми, як правило, самотні на цій дорозі.
Цей фільм також є хорошим показником еволюції людської думки у кіно. Якщо раніше у подібних "Бонні-Клайдових фільмах" акцент робився на досягненні стану свободи (взяти хоча б "Солодкий листопад"), то тепер йде мова про те, що з нею далі робити.
Таким чином подається замкнений цикл внутрішньої ініціації людини, ну, якщо ви розумієте про що, якщо ні, то теж ок...
Суб'єктивне враження: 5/5
Резюме: дивитися тим, кому знайомо, що таке криза "середнього віку", або ж пошук самого себе. Хто вважає, що життя прекрасне і немає чого даремно паритися - вам не сюди.
Від 25+
Немає коментарів:
Дописати коментар