понеділок, 7 вересня 2015 р.

Роман з містом, Світлана Горбань, Наталя Лапіна

Книжку придбала, спокусившись відгуком.... а дарма...
Отже, що я очікувала, прочитавши анотацію? Що буде відтворено атмосферу 30-40-х рр. міста Львова. Що будуть розкриті нюанси перепетій закоханості головної героїні. Що буде глибоке занурення у психологію головної героїні, яку зарекомендовано як мало не другу Скарлет О'Хару. 
Жодне з цих сподівань себе не виправдали. Дія у книзі розвивається так стрімко, що занурення в атмосферу книги, співжиття і співпереживання із героями - абсолютно неможливе. 
Історія кохання Магди і Матея, нібито головна інтрига першої частини книжки, - взагалі опиняється на узбіччі. Натомість деякі сюжетні лінії зависають у повітрі.
Слабкою мені видалася і психологічна складова роману: від портретів головних героїв, мотивації їхніх дій (на мій погляд, інколи надуманих або спрощених) до штучних діалогів.

Врешті я була готова кидати книжку після 100 сторінок, але в другій половині справи пішли якось жвавіше: було більше Магди, екшену, і власне, сама майстерність письменниць поліпшилася.
Я думаю, попри все у авторок є потенціал, я навіть сподіваюся, що наступна книга може вийти ціліснішою. Можливо, не варто так поспішати (я не прихильниця Льва Толстого, але це ще одна крайність), приділити увагу героям, дати їм ожити...
Книжка, у принципі, стравна. Завдяки невеликому об'єму вона підходить для одного вечора, чи поїзда/маршрутки/метро. Трішки Львова, трішки історії України і людської долі в контексті.

1 коментар: