У неосяжному просторі колективного несвідомого є арехетип вічної боротьби Системи і Свободи. У астрології прекрасно описує суть цих явищ протистояння Плутона і Урану. Одним із яскравих зразків художнього осмислення цього архетипу в літературі є антиутопія.
Як правило, у центр сюжету письменник розміщує протистояння особистості, її прагнення до свободи та її боротьбу із Системою (наприклад, тоталітарною державою). Наскільки я можу судити з мого скромного досвіду опанування світової культури, донедавна у масовій культурі панувала тенденція до абсолютизації ідеї Свободи, як сторони Добра, Світла і Правди.
Останнім часом ми спостерігаємо більш мудрий підхід, відображення усвідомлення того, що руйнування Системи, може породити подібну їй структуру, а наслідки руйнації можуть нести не тільки свободу, а й страждання для людей. Це, зокрема, такі антиутопії, як "Голодні ігри" Сьюзен Коллінз, "Заручені" Еллі Каунді.
Як бачимо, це книги, які вважаються такими, що призначаються для сегменту young adult, тобто для підлітків. І це не випадково, бо саме у цей віковий проміжок людина з'ясовує для себе питання Свободи, Системи і свого ставлення до них.
У романі Ярослава Мельника "Далекий простір" відтворено далеке майбутнє людства, де більшість людей проживають у Мегаполісі. І є одна особливість - це світ сліпих, де зряча людина вважається психічно хворою. Головний герой - молодий хлопець на ймення Габр - прозріває. І в цю мить починаються його пригоди, у наслідок яких він спробує знайти своє місце у трьох світах.
Від першої третини книги я була приголомшена, адже такої якості антиутопія, на мій погляд, цілком заслуговує на те, щоб зайняти почесне місце не тільки в українській, а й світовій літературі:
- Хороше, майстерне письмо
- Блискуче відтворення атмосфери світу майбутнього
- Вдале розкриття теми істини, прозріння
- а також пошуку героя себе під тиском Системи
Окрім того, книга достатньо містить філософських роздумів і поетичних алегорій, щоб зробити крок від масової до інтелектуальної прози.
Це ж прописна істина, що, щоб бути визнаною серйозними критиками, книга повинна бути трохи занудною. :)
У другій половині книги, спостерігаючи за борсаннями головного героя у обтяжливій дійсності, я поставила один єдиний мінус письменнику, який, утім не впливає на загальну оцінку "відмінно": автор сам так і не знайшов виходу. Це завуальовано досить вдало, але, принаймні, мені було помітно.
Чому? Пояснюю: впродовж книги читач спостерігає однаковісіньку схему: нестерпна ситуація під тиском Системи/ усе вирішується за героя/ муки героя - втеча- потрапляння у іншу Систему/ все вирішується за героя - втеча... І так по колу. Як правило, герой у абсолютній безвиході був порятований фактором ззовні. Як правило, Жінка була обмежуючим чинником, яка підкоряє себе герою (цікаво, як цей механізм програється у житті письменника?). І врешті - ми так і не дізнаємося, чого насправді хотів Габр, окрім того, що прагнув бути вільним, що його кликав "далекий простір".
Чим усе це закінчилося, читайте, воно того варте.
Суб'єктивне враження: 5/5.
Немає коментарів:
Дописати коментар