неділю, 29 грудня 2013 р.

Мирослав Дочинець, Лис у винограднику

Щось я сьогодні трохи дратівлива і у мене пишуться дратівливі рецензії. Але що поробиш - таких різних письменників, як Мирослав Дочинець і Любко Дереш об'єднує одне погане бажання - бути Гуру. 
А, як казала, Елочка Людоїдка: "не учите меня жить, лучше помогите материально".

Роман "Лис у винограднику" просто рясніє різними "мудрощами життя": вставайте і лягайте рано, працюйте руками, живіть у селі, будьте добрими і любіть Бога. Проблема в тому, що вони не синтезовані й погано інтегровані в роман. Так, за сюжетом виходить ніби й логічно, але водночас і синтетично. І натрапляючи на чергового вихідця з села, який пропагує екологічно чисте харчування, підходиш до висновку, що письменник робить майже неприпустиму для творця річ - повторюється. І при тому грубо.

Але, що позитивно вирізняє роман "Лис у винограднику" з "Вічника" і "Многая літа. Благії літа" - тут є сюжет. До того ж цілком реалістичний, людський. Наскільки можна вважати реалістичним трансформацію сироти і кримінального авторитета у благодійника. Саме таким є головний герой книги - Олександр Лис. Він випадково потрапляє у місто свого дитинства, Мукачеве, де, звичайно, віднаходить свої корені, закохується, і переосмислює сенс життя.

Олександр Лис приваблює до себе не тільки тим, що прагне світла й добра, а й тим, що він успішний, мужній, розумний. Справжній "альфа-самець".
Я цілком не проти, щоб таких було побільше в сучасній українській літературі.

Читач крок за кроком дізнається все більше про Лиса, його сім'ю, як він став тим, ким він є. Така детективна подача сюжету дуже вдала і підігріває інтерес до читання. (На відміну від того ж "Вічника", над яким я заснула десь посеред книги).

Читання цього твору є також психологічно терапевтичне: добро перемагає, зло покарене. Я віднедавна є прихильницею хеппі-ендів. Гештальт мусить бути завершеним і то позитивно. Те, що вичворила Маргарет Мітчел у "Віднесених вітром" - це чистої води варварство. Не дивно, що вона так погано закінчила.

Резюме: читати можна всім - інтелектуалам і не дуже. Легке і приємне чтиво.
Суб'єктивне враження: 4-/5.

Немає коментарів:

Дописати коментар