Сьогодні в обідню перерву я на хвилинку забігла до книгарні "Є". На роботу прийшла вже з книжкою Квєти Легатової "Гануля. Йозина дружина", ошатним виданням видавництва "Темпора".
Яке ж це щастя, що є такі історії, як ця: коли не можеш випустити книгу з рук, поки не прочитаєш останнього рядка! Отак і я другу половину дня безсоромно читала книгу на роботі, ховаючись із нею під робочий стіл.
Сюжет я впізнала, ще обираючи книгу в книгарні, адже кілька років тому подивилася чудову екранізацію цієї історії "Желяри" (2003). Рекомендую.
Молода лікарка під час Другої світової війни допомагає антигітлерівському підпіллю. В якийсь момент необхідно, як то кажуть, "залягти на дно". І ось міська панночка мусить їхати у віддалене гірське село і вийти заміж за "сільського дурня".
Здавалося б, класична зав'язка класичного дамського чтива. Але книга несподівано глибока, зворушлива і щира.
Зокрема, в ній читач разом із героїнею спробує з'ясувати, що ж таке справжнє кохання. І письменниці вдасться переконати у своїй версії подій без приторного романтизму, або ж дешевої еротики. Й на щастя, головний герой - далеко не Жоффрей де Пейрак.
Цікавим мені видався опис побуту чеського села середини століття і його жителів.
Квєта Легатова також звертається до дражливої теми для частини ще сліпих до історичних реалій читачів пострадянського простору - теми справжнього побуту приходу радянських військ-"визволителів" у Східну Європу.
Зауважу, що стиль авторки досить сучасний. Це не розлоге реалістичне письмо ХІХ ст. Натомість імпресіоністичний лаконічний штрих-пунктир без розлогих описів. Чимось схожий на "Коханця" Марґеріт Дюрас. Для когось це може бути "мінусом" твору.
Український переклад, в цілому мені сподобався. Був приємним. Хоча не без маленьких, як на мій погляд, огріхів.
Суб'єктивне враження: 5/5.
Немає коментарів:
Дописати коментар