Сестри Магдалини

Щойно переглянула чудовий фільм "Сестри Магдалини" (2002р.).

Фільм розповідає про притулки Магдалини, що функціонували під керівництвом католицької церкви та ще до недавна (1996 р.) існували в Ірландії. Тяжкою працею у пральні молоді дівчата, що потрапляли сюди, мали спокутувати свої гріхи: позашлюбну дитину, згвалтування, красу... Умови життя наближалися до тюремних: тяжка праця, позбавлення особистої свободи, тілесні покарання, заборона на спілкування між собою та з "мирянами".

Фільм базується на реальних історіях кількох дівчат, що мали нещастя опинитися у такому притулку.

Вражає те, що навіть, вирвавшись на волю, деякі з них лишилися віруючими.

Вражає стара жінка, що сорок років провела у цьому притулку і "зрослалася" та полюбила систему, що її покалічила.

На перший погляд, у фільмі ніби відчувається брак емоцій, втім - вони скоріше загнані вглибину.

У фільмі відсутній поділ на "добрих" і "злих". Монахині - це, скоріше, не "зло", а - гвинтики системи, що водночас є звичайними людьми, із притаманними їм слабкостями.

Переживаючи страждання, головні героїні не стають кращими, скоріше навпаки, - в них прокидається жорстокість, злість, ненависть, тим самим вони заперечують християнський міф про те, що страждання возвеличують людину, зміцнюють її духовно.

Тому стосунки монахині і ув'язнені у притулку дівчата з'ясовують через позицію сили. Чотири роки двох головних героїнь тримали у страху і звільнив їх не ключ, не прекрасний принц, - а відчайдушність, що збудила в них силу, достатню, щоб подолати опір монахинь.

Доречі, про прекрасних принців. У фільмі чоловіки з'являються досить нечасто і в непривабливих образах: розпусного священника, недалекого сексуально стурбованого легкодухого хлопця, меншого безпомічного брата-дитину, караючого батька. Треба сказати, що такі образи характерні, в цілому, для феміністичної літератури та кіно. Дивно, що фільм знято режисером-чоловіком... Втім, можливо, це зумовлено самою темою звільнення жінки, що відкидає старе уявлення про те, що вона має спиратися в усьому на чоловіка. "Порятунок потопаючих - справа самих потопаючих".

Підсумок: хороший фільм, викликає асоціації із "Експериментом". Оболонка інша, суть - та сама.