Цілком випадково нещодавно переглянула
швейцарський фільм «Життя з Анною» (2016). Здавалося б простий опис непростого
життя, а враження після себе лишає надовго.
Дія відбувається у 1920-х роках. Робітник Жан,
який працює на фабриці з виробництва годинників, знайомиться із чарівною Анною з
заможної сім’ї.
Він страшенно хвилюється, коли просить руки і серця коханої у її матері, але та
лаконічно говорить йому «так». Здавалося б, це мало насторожити щасливого
нареченого. Адже між ними, по суті, соціальна пріріва! Але ж ні...
Починається подружнє життя, одне за одним
народжуються діти, справи талановитого робітника йдуть вверх, але несподівано з
шафи починають виповзати скелети минулого.
Наскізна тема цього фільму – кохання, яке
долає, здавалось би, нездоланні труднощі життя. Глядач має можливість
співпережити почуття, які не кожній людині випадає в житті. Адже головні герої
сповнені самопожертви і безумовного сприйняття партнера.
Актриса, яка зіграла роль Анни, заслуговує на
особливу увагу. Її вміння перевтілюватися у різні стани своєї непростої героїні
– дивовижні: ми бачимо її то впевненою у собі дівчиною із заможної сім’ї, то
дружиною хм... стартапера, а також під час критичних (назвемо це так, щоб не
спойлерити) моментів життя.
Друг Жана, революціонер Гаспар, у
сварці кидає йому, що він мрійник, якому ніколи не створити водонепроникний
годинник, і ніколи не повернути дружини... Певно, окрім кохання, другою темою
цього фільму є те, що не варто складати руки й втрачати надію. Щоб не
трапилося.
Немає коментарів:
Дописати коментар