"Лєтючий сміттєвоз" Марини Гримич - це книжка, яка спровокувала у мого внутрішнього цензора нервову гикавку. Правда завжди вражає. А поважна доктор наук і письменниця-хуліганка наважилася написати надзвичайно нетипову для української підліткової літератури річ. Про справжніх живих тінейджерів, у яких серед улюблених слів "урод" - ще лагідненьке. І це враховуючи те, що вони, як і герої цієї історії, можуть бути насправді дуже інтелектуальними хлопчиками із дуже інтелігентних сімей.
Головним героєм "Лєтючого сміттєвоза" є підліток Данило, який має чудернацьке таємне зацікавлення сміттям. Він переживає сюрреалістичні пригоди у стилі "треш" разом із своїм розмовляючим псом і другом-французом. Їхні дрібні авантюри і фантасмогоричні пригоди приправлені вбивчою іронією і сленговими словечками. Дуже влучно і тонко (скоріше між рядками, ніж у описі зовнішніх подій) описано психологічну атмосферу підліткового бунтарства і народження маскулінності.
Утім, за брутальною формою заховано багато смислів: прихованих і таких, що лежать просто на поверхні.
Для кого? Для підлітків і тільки для сміливих батьків.
Немає коментарів:
Дописати коментар