Не люблю писати позитивні відгуки, це в мене погано
виходить, але ця книжка повернула мою віру в якісну жіночу прозу.
Головна героїня втрачає батька і змушена з матір'ю прохати
про опіку у далекого родича, знаного килимаря. З маленького селища з одним
кипарисом серед пустелі, вони переїздять до одного із найбільших і
найкрасивіших міст того часу - Ісхафану (Іран, XVII ст.)
Здавалось би, для бідної дівчини без приданого немає щасливого майбутнього, але
знатний незнайомець пропонує шлюбну угоду...
Цю книжку можна було б продавати у м'якій обкладинці з
малюнками напівоголених осіб, які демонструють шалену пристрасть, але... досить
простий сюжет витягує вправність самої письменниці.
І навіть еротичні елементи розкрито цікаво і небанально.
Але, звісно, справа не в еротиці, і навіть не в коханні (а
книжка насправді не про любов), а хоча б у прекрасному розкритті характерів
персонажів. Це живі люди із своїми позитивними і негативними рисами. Цікаво, як
авторка поєднує східний менталітет із темами, які актуальні для сучасного
читача.
До того ж головна героїня руйнувала шаблони традиційних
західних романів: там, де, як правило, вона мала б бунтувати і показувати свою
незалежність, вона була слухняною дочкою своєї матері; там, де якась Анжеліка
буде падати в обійми коханого, головна героїня обирала свободу.
Утім, для мене головна тема цієї книги - це пошук себе.
Зберегти вірність собі дуже непросто, коли від твого рішення часом залежить
навіть життя твоїх близьких, але найгірше - це впоратися із своїми помилками,
піднятися і йти далі...
Немає коментарів:
Дописати коментар