Віталій Карпенко - журналіст, письменник, політик. Тривалий час керував газетою "Вечірній Київ". Людина достатньо відома серед покоління моїх батьків, але не відома для мого. Втім, його спогади "Уроки пройдених доріг" стала для мене приємною несподіванкою. Настільки приємною, що за перші дві години мого знайомства з книгою я "ковтнула" більше 55 сторінок. (Перебуваючи при цьому на роботі :))))
Я вкотре переконуюся, що жанр спогадів - найцікавіший.
Друга половина ХХ століття, радянський період, завжди мені був духовно-психологічно чужим. Навіть не зважаючи на те, що я мала б його так-сяк вивчити, з огляду на мою професію історика. Але дивовижним чином мені вдалося взагалі проскочити непомітно для себе цей період і в школі, і в університеті. Проте, читати про повоєнне життя було неймовірно цікаво.
Про більш відомі сторінки життя пана Карпенка судити не беруся, ще не прочитала. Але обов'язково це зроблю.
Мова розповіді проста, подекуди для нашого покоління і архаїчна, але щира і захоплююча. Отже, й книга вийшла доброю і світлою.
Резюме: читати собі і читати дітям.
Немає коментарів:
Дописати коментар