Різня, Carnage, 2011

Дотепна назва для фільму «Сarnage» – це хороша родзинка для cтворення сукупного враження від ознайомлення із черговим фільмом скандального Романа Поланські.

Сюжет: один хлопчик побив іншого хлопчика. Батьки з’ясовують стосунки у просторі однієї квартири і коридору.

Як і у багатьох інших фільмах Поланського, в основі сюжету покладено літературне першоджерело - п'єса французької актриси і драматурга Ясміни Рези.

Фільми, що твориться в межах замкнутого простору, дуже багатообіцяючі. Адже саме тут не залишається можливості для екшену, візуальних ефектів, 3Д прибамбасів та іншого. Головними у них стають діалоги і витончене творення галереї психологічних типів і характерів.

Чи ж виправдав фільм «Різня» мої очікування? Не зовсім, але задовлення я отримала. Я сподівалася тоншого проникнення у психологічні глибини персонажів. Цього не сталося. Головні герої цікаві, яскраві, але дещо однобокі. Чому? Якщо я вірно зрозуміла задум творців фільму, вони прагнули показати лицемірність суспільства, подавши як зразок дві сім’ї. Отже, й вся психологія підкорялася саме цій, одній меті.

Найочевидніший висновок - нічого критикувати інших, якщо сам не бездоганний.

Тому весь фільм глядач буде спостерігати за не зовсім привабливам людським нутром. Якщо Ви любитель такого, ласкаво просимо.

Тим, кому тяжко спостерігати за «нерозумною» людською поведінкою, не раджу. Буде тяжко.

В цілому, у мене лишився післясмак, схожий на враження від інших стрічок Романа Поланскі "Піаніст" (2002) і "Привид" (2010): талановито, цікаво, але не до серця. Бо надто похмуро і песимістично. Але, принаймні у "Різні" є міжрядкова іронія, що згладжує депресивний ефект.

А ще чомусь захотілося передивитися радянський "Гараж" (1979)... :)

Суб’єктивне враження:: 4+/5.