Останнім часом знову підсіла на південнокорейські серіали (дорами). Сьогодні хочу поділитися враженнями від дорами 2016 року - "Демон" (інколи її ще перекладають "Гоблін"). Раніше я вже писала про дивовижного "Лицаря королеви Ін Хьон" (2012), а також згадувала "Людину із зірки" (2013). Варто сказати, що ці три дорами займають у мене почесне місце не тільки у своєму вузькому жанрі.
Отже, "Демон"... В центрі сюжету історія кохання демона й майже звичайної школярки. Більш як 900 років тому він був воїном, який загинув внаслідок придворних інтриг, а згодом воскрес, щоб жити вічно і страждати від безсмертя. Позбавити його від такого тягаря може тільки "наречена демона". Тільки їй під силу вийняти меч, який колись пронизав його серце.
Звісно, коли наречена нарешті знайдена, у Демона різко відпадає бажання помирати :)
Паралельно розгортаються стосунки між привабливою власницею ресторану й Жнецем смерті. Звісно, між ними також не все так просто. Їхні долі тісно переплетені із історією Демона і сягають коренями минулих реінкарнацій.
Зав'язка, як на любителя фентезі-фантастики-містики дуже інтригуюча. Але будь-яку добру історію можна зіпсувати.... Надто у дорамі, де часто бракує почуття міри. На щастя, це не цей випадок.
У першу чергу, звертає на себе увагу бездоганна гра акторів. Суто зовнішньо вони спершу не викликали у мене захвату. Але типажі підібрано напрочуд вдало. Надто це бачимо не скільки в драматичних моментах (так, тут багато страждають і плачуть, як жіночі, так і чоловічі персонажі), а в блискучих комедійних сюжетах. Це і грайливі стосунки Демона зі своєю нареченою. Це і вдавано ворожі стосунки Демона і Жнеця смерті, які мимоволі опиняються під одним дахом.
Саме комедійна складова підняла рейтинг цієї дорами у моїх очах на рівень голівудського "Люцифера".
Але й мелодрама з цієї дорамки просто розкішна. Здається, Голівуд не вміє настільки зворушливо, цнотливо й глибоко передавати хімію романтичних стосунків, як це роблять на Сході.
Щодо сюжету, то загалом він мене задовольнив. Я не відшуковувала у ньому недоліків, а щось аж так не випирало. Звісно, глядач спершу занурюється у вир пристрастей, потім в останніх 2/3 серій сценаристка зробить кульбіт, щоб розтягнути задоволення. Але все в межах норми. Якщо ви з тих критиканів, які препарують кіно на логіку, як патологоанатом жабу, то, звісно, ви знайдете огріхи, але тоді дивіться європейський сірий арт-хауз.
Тому рекомендую тим, хто хоче відпочити, посміятися й поплакати. Задоволення не тривале - всього 16 серій.
Протипоказано тим, хто має алергію до надмірних пристрастей східного типу на екрані (наприклад не здатний витримати чоловічих сліз) й засуджує мелодраматичні штампи, навіть у хорошому виконанні.
Суб'єктивне враження: 5/5.
