Про драконів і щастя, Катерина Міхаліцина

Після невтомного читацького марафону в кінці минулого року мене спіткала халепа - зовсім не хочеться читати. Це буває дуже рідко і я не знаю, що з цим робити, бо не знаю, що роблять люди, які не читають.

А вже скоро кінець місяця і потрібно підводити підсумки... І раптом - несподівана і прекрасна книжка, яку я з переляку, чи то зі щастя, прочитала двічі. Один раз в книгарні, коли вибирала книжку для подарунку, а другий - відразу, як вийшла з книгарні і причалапала на роботу!

Це книжка "Про драконів і щастя" Катерини Міхаліциної. Віршована історія про сімейство драконів. Багато гумору і гарної української мови. Окремі шматки мені сподобалися настільки, що я їх зачитувала своїм колегам.

Маючи досвід виразного рольового читання дітям як тітка, можу сказати, що ця книжка дає величезний простір для акторських імпровізацій.

Одним словом, батьки, не пропустіть своє щастя і своїх дітей. :) Мені бракує слів, бо я люблю більше писати врєдні й критичні відгуки, а тут мені сподобалося все :)

«Найкраща (найгірша) у світі Різдвяна вистава», Барбара Робінсон

Перевиховання Гердманів, або перевиховання Гердманами

«Найкраща (найгірша) у світі Різдвяна вистава», Барбара Робінсон

Не встигли ми попрощатися із літом, а вже починаємо планувати новорічні святкування. Для тих, хто хоче бути підготовленим до різдвяної подарункової лихоманки, пропоную відгук на книжку Барбари Робінсон «Найкраща (найгірша) у світі Різдвяна вистава».

Вже у самій назві заховано половину сюжету – читач дізнається про історію однієї Різдвяної вистави у типовому американському містечку. Одного року все починалося, як завжди, але несподівано участю у виставі зацікавилася родина найбільших хуліганів міста. Шестеро Гердманів, які є страшним сном дітей і вчителів, які нічогісінько не знають про народження Ісуса Христа, беруть усі головні ролі у Різдвяній виставі.

Прийом письменниці простий і цікавий водночас. Вона бере людей з простим мисленням, які не знають суті справи, і вони починають ставити незручні запитання: чому Ірод помер своєю смертю? (І йому ніхто не показав де раки зимують). Як так трапилося, що місця не знайшлося навіть для Ісуса Христа? Як мала б дбати про святе немовля його матір? Хто такі волхви і що за дари вони принесли?

І виявляється, якщо поставити запитання там, де факт сприймався як звичайний і доконаний, то можна зробити чимало відкриттів. По суті, відбувається те, що в літературознавстві називається «перепрочитанням».

Водночас я ловлю себе на думці, що це «перепрочитання» є актуальним не так дітям, як дорослим. Попри те, що ця історія, сповнена гумору й дотепів, буде цікава дітям, але саме дорослі зможуть по-справжньому поцінувати контраст між «дикунською», але безпосередньою реакцією Гердманів і пристойним добропорядним товариством, де син священника грає роками свою роль не через палку віру, а через синівський обов’язок, а дівчинка з янгольським личком (за звичай, виконує роль Марії), має неабияку пиху й марнославство.

Здавалось би, це влучний опис пуританського американського суспільства. Але не тільки. Хто не знає радянської традиції «гнати туфту» і робити щось «для галочки»? У тоталітарному суспільстві – це був засіб для виживання. Але зараз цей психологічний захист вже вичерпав свою функцію і слугує відчутним гальмом прогресу.

Свіжий погляд і вдале перепрочитання неможливе без граничної відвертості й хуліганства. І головні герої – шестеро дітей Гердманів – впоралися із завданням блискуче. 

У той же час дитина прочитає про те, з чим має справу кожного дня – з однокласниками із неблагополучних родин, які мають такі звички, про які у добропорядній й стерильній літературі не говориться. І знову ж таки, за доброю традицією західної «хуліганської» дитячої літератури ми побачимо позитивну розв’язку.

Трохи вибивається із загального тексту міркування нібито тієї дівчинки, від особи якої ведеться оповідь, де простежуються дидактичні нотки. Але, певно, що для середньої школи важливо все-таки було проставити акценти.

Таким чином, книжка є цікавою і для дітей, і для дорослих. Дивовижно, що для релігійних і для тих, хто ставиться до релігії байдуже. Загалом, для тих родин, які мріють, щоб їхні діти були не тільки чемними, а й мали власну думку.

Але обережно! Книга буде неприємна для фанатиків, консерваторів й людей без почуття гумору.

Земля майбутнього, Tomorrowland, 2015

Бунтуюча молода дівчина, геніальний винахідник і відлюдник Френк і дівчинка-робот об'єднуються заради того, щоб врятувати світ.

Фільм, у якому зібралися такі відомі актори як Джорж Клуні, Х'ю Лорі і молода зірка Бріт Робертсон ("Далека дорога", 2015), міг би мати набагато якісніший сюжет. Але маємо те, що маємо: півтори години нічого не зрозуміло й головні герої тільки збираються зробити щось грандіозне. А потім все швидко розв'язується, ніби за помахом чарівної палички. Історія далеко не геніальна, а доскіпливих глядачів ще змусить поставити купу каверзних питань.

Х'ю Лорі - взагалі розчарування фільму. Нічого оригінального. Видно, що у актора не було взагалі ніякого ентузіазму зніматися. 

Я навіть сама не знаю, що мене змусило все-таки додивитися фільм до кінця. І ось саме останні хвилини прояснили дуже багато. По-перше, треба визнати, що стрічку варто дивитися дітям. І тільки дітям. Так, всі вже звикли до стилю унісекс (тобто до фільмів і мультфільмів, розрахованих на різний вік), але дорослі за невеликим винятком, не отримають задоволення від досить таки простої історії. По-друге, я щиро захоплююся американським кінематографом у тому плані, які ідеї він несе.

Мені якось трапилася на очі стаття про "Інтерстеллар" (2014), про те, як цікаво кінематограф орієнтує суспільство на масштабні наукові дослідження. Аграрна цивілізація протиставляється по-суті науково-технічному прогресу. Ось і ця стрічка, "Земля майбутнього", прямо закликає дітей мріяти, цікавитися технікою і ніколи не здаватися. Якщо у битві за майбутнє між Європою і США переможуть останні, то для мене це не буде дивиною. Європа загниває у болоті рефлексій, вона просто зациклилася на тому, щоб показувати у людях найгірше, і при цьому ще й милуватися цим. (До питання: ви багато знаєте молодих красивих французьких акторів?) Голлівудський продукт може здаватися в чомусь наївним і романтичним, але він у великій мірі орієнтований на добре й хороше в людині: на сімейні цінності, на американську мрію, на силу науково-технічного прогресу.

Суб'єктивна думка: 4-/5

Резюме: дивитися дітям. рекомендувати своїм дітям